Дорогий друже,

«… ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.» (Послання до Єфесян 6:12).

Як послідовники Исуса Хритса, ми виявляємо себе втягненими в конфлікт, який зачіпає і небеса і землю. Сили, котрі протистоять нам, це «піднебесні духи злоби» — злі духовні сили в невидимому царстві, які протистоять всій істинній праведності і намагаються встановити сатанинське правління у всьому світі.

Наша відповідальність у цьому конфлікті є унікальною, тому що Христос нам єдиним дав духовне розуміння і зброю, яка може дати нам перемогу. Уряди і армії цього світу, які діють виключно на природному  рівні, не мають жодного розуміння цього конфлікту, і ніякої сили для того, шоб мати справу з сатанинськими силами в піднебессі. Навпаки, самі того не усвідомлюючи, вони є об’єктами маніпуляції і контролю зі сторони цих сил.

Невід’ємною вимогою для перемоги є розпізнання сутності сил, які діють в різних ситуаціях. Донедавна, коли я замислювався над розвитком світу, і особливо в США та Ізраїлі, я вірю, що Бог показав мені сутність злої, спокусливої сили, яку сатана планує використовувати для виконання своєї мети на кінець цього віку. Це гуманізм.

Я завжди думав про гуманізм, як про відносно безневинну помилку. Але коли я звернувся до словника, я був вражений його визначенням:

«Гуманізм — це заперечення будь-якої сили або моральної цінності, яка вище від людської; відкидання релігії на користь вірування в розвиток людства власними силами.» 

Я усвідомив, що гуманізм не є духовно нейтральним. Навпаки — це навмисне заперечення і відкидання Божої сили і влади. Це антирелігійна  релігія. Тому вона може, і часто так і є, викладатися  в освітніх системах, де забороняється викладання релігії в її звичайному значенні (наприклад, у США).

Я вирішив прослідкувати гуманізм на протязі всієї історії людства, починаючи зі сну Навуходоносора, коли йому приснився бовван. У нього була золота голова, груди і руки із срібла, живіт і стегна із бронзи, а ноги із заліза і, частково, з глини. Данило тлумачив цей сон, як пророцтво про чотири поганські імперії, які постануть як спадкоємці одна одної. Голова — це був Вавілон, груди і руки — Мідо-Персія; живіт і стегна — Греція; ноги були Римом. (Дан. 2:31-40)

Один ключовий фактор справив на мене враження: відтворювальні органи знаходилися в районі, що ототожнювався з Грецією. Моє минуле було пов’язане з грецькою філософією, тому це стало особливо зрозумілим для мене. Я усвідомив, що Греція, набагато більше, ніж інші імперії, через свою філософію репродукувала себе в наступних культурах.

Двоє з ранніх грецьких філософів, про яких у нас є згадка, це Гераклід (бл. 460 р. до н.е.) та Протагор. Тільки три їх вислови збереглися: «… все тече, все змінюється»,  «… не можна  увійти два рази в одну і ту саму річку…» і « … людина є мірилом всіх цінностей.» Це дивовижно, як ці три вислови підсумовують, що все є відносним, немає моральнимх або законних абсолютів,  людина є  вищим авторитетом у всесвіті.

Аналізувати, як це мислення спочатку вплинуло на світогляд Європи і потім через Європу на поняття сучасної «цивілізації» — знаходиться  за межами цього дослідження. Греки піднесли людський розум до рангу божества. Уявлення  Арістотеля про Бога включало в себе досконалий розум, який пізнає себе, тому що ніщо менше не варте пізнання. Із цього уявлення розвинулася філософія раціоналізму. Доповненням до філософії, другим основним елементом грецької культури, був її наголос на спортивних змаганнях. Їхні Олімпійські Ігри становили собою ніщо інше , як поклоніння спортивній мужності. Вони знову повернулися в цьому столітті. Найбільше глядачів сьогодні приваблюють програми, що показують великі міжнародні спортивні змагання.

Греки також мали тенденцію до зменшення значення шлюбних стосунків між чоловіком та жінкою і дивились на гомосексуальні стосунки між двома чоловіками, як на більш «інтелектуально наповнені». В їхній скульптурі ідеалізоване чоловіче тіло звичайно зображене оголеним, тоді як жінки звичайно прикривались подобою одягу.

Так звані «боги» Греції становили собою всі моральні невдачі людства: хтивість, аморальнсть, зазадрість, мстивість, лесощі — повну відсутність, насправді, якогось пов’язуючого морального кодексу. Це змушувало людину бути богом самій собі і встановлювати  свій власний моральний закон. Як наслідок, не було сподівання, що люди будуть жити вище рівня своїх власних богів.

Всі ці реультати грецького гуманізму були незвичайно очевидні в нашій західній культурі на протязі всього цього століття. Проте в 1992 році дух гуманізму почав новий великий наступ проти США та Ізраїлю. Майже одночасно хмара глибокої духовної пітьми опустилася на обідві нації.

На їхніх національних виборах в тому році, духовною силою, котра привела до влади адміністрацію Клінтона в США і Коаліцію праці в Ізраїлі, був безсоромний неприхований гуманізм. Обидві адміністрації демонструють відкрите і навмисне відкидання Божих праведних законів і заповідей, які Він уклав з людиною, спочатку через Мойсея, а потім через Ісуса Христа. Вони показали, що, доведений до кульмінації, гуманізм буде вірити чому завгодно, крім істини і буде зносити що завгодно, крім праведності.

Це звеличення людини є силою, яка в результаті дасть піднятися Антихристу, чиє ім’я — «… число людське» (Об’явл. 13:18), «… беззаконник, призначений на погибіль, що противеться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме»(2 Солунянам 2:3,4)

Писання відкриває, що він візьме владу над усіма, хто не прийняли любові істини. Через це Бог пошле їм сильну дію омани, так що вони будуть вірити неправді — первісний неправді, неправді, якою сатана спокусив наших прабатьків «… станете ви, немов боги…» Це звеличення, піднесення людини на місце Бога введе світ у «велику скорботу» — період світової агонії, такий жахливий, що він превершить знищення 1939-1945 р.р.

Проте, до цього остаточного періоду лихоліття Бог, як і раніше, має велику мету для Ізраїлю і для Церкви. Жнива милості будуть передувати жнивам суду. Божі приготування до цього відкриваються в книзі пророка Захарії 9:13: «і збуджу твоїх синів, Сіоне, на синів твоїх Яване» (в оригіналі слово Яван перекладається, як Греція). «Сини Греції» це ті, хто приймає оману гуманізму. «Сини Сіона» — ті, хто стоять на незмінному Слові Божому, приймають Його обітниці і заповіти. Вони взяті із земного Ізраїлю і діючої Церкви. Прот них буде сказано: «І вони його (сатану) перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерті!» Це будуть люди з одним головуючим пріорітетом: виконувати волю Божу буде для них важливішим, ніж тримання за своє власне життя.

Поставлені віч-на-віч з цим викликом, ми всі повинні запитати себе: чи готовий я зайняти своє місце, як один із синів Сіону. Кількісно ми далеко перевершені силами гуманізму. Але ми можемо почерпнути відвагу із прикладу Аси, царя Юдейського. Коли він стояв віч-на-віч перед вторгненням багаточисельної армії, його молитва відчаю обернула неминучу поразку в повну перемогу. Нам його молитва дає чудовий зразок, за яким ми можемо зустрінути переважаючи сили гуманізму.

«ГОСПОДИ! нема кому, крім Тебе, допомогти численному або безсилому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе спираємося, і в Ім’я Твоє ми прийшли на цю безліч. ГОСПОДИ! Ти Бог наш, нехай людина немає сили проти Тебе!» (2 Пар. 14:10)

Давайте стояти разом в молитві!

З любов’ю в служінні, Рут та Дерек Принс.