ДАРИ СВЯТОГО ДУХА (укр.)

Коли Авраам послав свого слугу з Ханаану до Месопотамії на пошуки нареченої для свого сина Ісаака, цей слуга взяв із собою десять навантажених верблюдів. Буваючи на Близькому Сході, я своїми очима бачив, скільки вантажу може взяти один верблюд. Це просто вражаюче! Десять навантажених верблюдів повинні були стати яскравим доказом того, що Авраам був шанованою, забезпеченою людиною. Частину вантажу складали ювелірні прикраси. Перше, що зробив слуга, коли знайшов дівчину, якій судилося стати нареченою Ісаака, було те, що він подарував їй дорогоцінного каменя. Приймаючи піднесений дар, Ревека, таким чином погодилася стати нареченою Ісаака. Відмова прийняти дар означала б відкинутість і безчестя для Ісаака, і відмову стать його нареченою.

Так само Бог послав Свого Святого Духа із щедрими дарами для нареченої Свого Сина Ісуса — Церкви. Серед них є дев’ять чудових духовних дарів. Приймаючи ці дари, Церква, таким чином, демонструє своє рішення стати нареченою Христа.

Дев’ять надприродних дарів.

Ці дари перелічені в 1 кор.12:8-10. Це: 1. Слово мудрості. 2. Слово знання. 3. Віра. 4. Дари вздоровлення. 5. Роблення чуд (дослівно: сила). 6. Пророкування. 7. Розпізнавання духів. 8. Різні мови. 9. Вияснення мов.

Всі ці дари можна назвати «дарами прояву». Через них ми можемо бачити прояв невидимого Святого Духа. Ними Він діє на наші органи відчуттів так, що ми можемо бачити, чути або відчувати. Всі вони дані «для користі». З їхньою допомогою християни можуть служити один одному. У кожного з них є практичне призначення. Вони не іграшки, а інструменти. Всі ці дари є надприродними. Вони не залежать від наших природних здібностей або освіченості. Наприклад, малограмотна людина може отримати дар слова мудрості або слова знання. А дар віри простягається далі звичайної віри, з допомогою якої приймається спасіння. Не слід змішувати дар віри з плодом віри, який виявляється внаслідок природного зростання. Це — надприродна віра, що перевершує наші здібності і виробляє надприродні результати.

Часто доводиться чути таку думку, що дари були тільки для Апостолів, а сьогодні вони не потрібні. Але Павло дякував Богові за християн Коринфу, бо: «…не маєте недостачі в жоднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа» 1 Кор.1:7. Тому мені абсолютно зрозуміло, що Бог чекає від християн використання духовних дарів до приходу Ісуса Христа.

Перші два дари: слово мудрості та слово знання — звичайно діють разом. Через слово знання Бог відкриває перед нами проблему, а слово мудрості вчить нас, як поводитись із цією проблемою. Деякі з дарів навмисно поставлені в Біблії в множині. Це дари вздоровлення, роблення чуд, розпізнавання духів, різні мови. Це означає, що кожне вздоровлення, кожне чудо, кожне розпізнавання, кожне промовлення на мовах є проявом дару. Якщо якийсь певний дар систематично проявляється через якусь певну людину, ми можемо зробити висновок, що у людини є цей дар.

Дари, які неможливо заслужити.

Я повинен сказати, що духовні дари -це дари Божої благодаті. Вони приймаються вірою. Ми не можемо заслужити їх. Ми ніколи не станемо настільки хорошими, що отримаємо право використовувати їх. Одного разу, у 1941 році, серед ночі в бараці Британської армії, у мене відбулася особиста зустріч з Ісусом Христом, яка змінила все моє життя. Через тиждень, у тому ж бараці, я заговорив на незнайомій мові. Потім раптом я сам вияснив це на красивій, поетичній англійській мові. Це був короткий опис Божого плану для мого життя і служіння, яке виповнюється пункт за пунктом до сьогоднішнього дня (більше 55 років). На щастя, я був надто «недуховним» і не знав, що для того, щоб спастися треба ходити в церкву, а молитися про дар вияснення мов можна щонайменше через півроку після хрещення Святим Духом!

З 1957 по 1961 рік я завідував підготовкою африканських учителів в Кенійському коледжі. За цей час ми кілька разів переживали могутні пролиття Святого Духа. Ми були свідками прояву всіх дев’яти дарів. Я бачив своїми очима, як двоє моїх студентів воскреслі із мертвих, і розповідали про те, що вони переживали, коли їхній дух вийшов з тіла. Пізніше, в Америці, я отримав особливий дар для служіння кульгавим. Я садовив людей на стільці, брав їхні ступні в свої руки, і на моїх очах короткі ноги виростали. Дехто, правда, говорив, що для солідного біблійного учителя таке служіння зовсім не підходить. Я вирішив запитати Господа, що Він думає з цього приводу, і вірю, що Він відповів мені так: «Я дав тобі дар. Ти можеш або використовувати його і отримати більше, або не використовувати і зрештою втратити». Я вирішив використовувати все, що Бог дав мені, і справді отримав більше.

Одного разу я бачив, як коротка нога виросла на 5 см. Подібні прояви Божої сили часто спрацьовували, як пусковий гачок, ведучи за собою нові чуда. Так, одного разу один чоловік, без будь-якої молитви, уздоровився від трьох серйозних хвороб і позбавився від нікотинової залежності.

Я пригадую одну жінку, яка вийшла для молитви, тримаючи в руках картонну коробку. Через те, що одна нога в неї була коротша за іншу, на одному її черевикові була набивка заввишки 3,5 см. Коли я взяв її ступні в свої руки, коротка нога стала рости. Вона одразу ж відкрила картонну коробку, дістала нову пару звичайних черевиків, без набивок, і вияснилося, що її ноги стали однаковими. З часом я зрозумів, що діючий через мене дар — це один з проявів дару роблення чуд (сили). Приблизно в той же час Бог почав робити через мене ще дещо, що я відношу до різновиду того ж самого дару. Він почав використовувати мене для привселюдного вигнання демонів. Тут також не обійшлося без нападів тих, кому не подобалися галасливі, безладні прояви, якими супроводжувалися такі служіння. Але, уважно вивчивши Євангелію, я прийшов до висновку, що служіння Ісуса супроводжувалися такими ж проявами. Тому я вирішив продовжувати. В наступні роки я бачив тисячі людей, звільнених від демонічної залежності.

Нам потрібно звільнитися від усіх традиційних уявлень про те, як люди повинні поводити себе в церкві, якщо ми хочемо, щоб духовні дари безперешкодно діяли серед нас. Ще одним ключем до дії духовних дарів є культивування чутливості до Духа Святого і надання Йому свободи діяти так, як Він цього бажає і коли Він цього бажає. Колись ми з Рут запросили на обід подружню пару, і дружина розповіла нам, що медики виявили в неї якесь генетичне захворювання, через яке її організм не виробляв певних амінокислот і це вело до поступової руйнації мозку. Через деякий час її чоловік покинув нас, бо у нього була запланована інша зустріч, а ми вирішили провести його дружину додому. Біля стоянки авто ми зупинилися, щоб попрощатися. І в цей час Рут відчула спонукання Святого Духа помолитися за зцілення жінки. Ми помолилися і розійшлися. Приблизно через три тижні її чоловік розповів нам, що його дружина повністю одужала. Це зцілення було підтверджене в тій же лікарні, в якій їй поставили діагноз. Таким чином, слухняність Рут голосу Святого Духа привело до того, що Ім’я Господа прославилося у зціленні.

Межі дії духовних дарів.

При згадці про деякі прояви духовних дарів мене охоплює знайоме тремтіння захоплення. У той же час ми повинні розуміти, що дія духовних дарів обмежена.

По-перше, духовні дари призначені тільки для цього життя. Навчаючи про дари пророкування, різні мови, слово знання, Павло каже: «Хоч пророцтва й існують, — та припиняться, хоч мови існують, — замовкнуть, хоч існує знання, — та скасується. Бо ми знаємо частично, і пророкуємо частично; коли ж досконале настане, тоді зупинеться те, що частичне» 1 Кор.13:8-10.

Ми все ще живемо в недосконалому світі. Але коли ми перейдемо із часу до вічності, коли ми зодягнемося в нові, прославлені тіла воскресіння, ми більше не будемо потребувати часткових благословінь, які в цьому житті ми отримуємо через дари різних мов, пророкування і слова знання. Те ж можна сказати і про інші дари, такі як уздоровлення чи роблення чуд. Наші прославлені тіла ніколи не будуть потребувати зцілення! Часто зосередженість на духовних дарах свідчить про те, що люди піклуються більше тимчасовим, ніж вічним. Цим людям слід послухатися попередження Павла: «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!» 1 Кор.15:19.

Дуже важливо пам’ятати, що дія духовних дарів не є свідченням побожного характеру. Дозвольте мені продемонструвати це грубим прикладом. Уявімо, що лінивому, злому, скупому чоловікові, раптом дарують мільйон доларів. Цей дарунок не змінить його характеру. Він так і залишиться лінивим, злим і скупим. Можна навіть припустити, що він стане ще скупішим. Те ж саме ми можемо сказати і стосовно людини, яка отримала, скажімо, дар пророкування, або уздоровлення, або роблення чуд. Якщо до цього вона була слабкою і непостійною, то вона залишиться такою ж слабкою і непостійною. Зі своїм даром вона зможе мати великий вплив на людей, що покладає величезну відповідальність використовувати духовний дар праведно і з чистим сумлінням.

В харизматичному русі є одна велика проблема. Це те, що люди судять про служителів більше по дарах, ніж по характеру. Але життєвий досвід знову і знову вчить нас тому, що великі духовні дари можуть діяти через людей з порочним характером. Іноді такі люди використовують дари для приховування своїх вад. Під час пробудження, відомого під назвою «Пізній Дощ», в одній скандинавській країні був служитель, який проповідував у такій силі, що люди в його зібранні відчували, начебто Святий Дух проливається на них струменями дощу. Але одразу після служінь він ішов здійснювати перелюб. Коли йому стали докоряти в цьому, ніхто не міг повірити, що людина, яка служила в такій силі, могла жити в такому гріхові. Зрештою, він сам у всьому зізнався.

Молодим чоловіком я глибоко поважав одного служителя, через якого здійснювалися дуже ефективні і видовищні чуда. У своїх проповідях він постійно стверджував, що християни можуть жити цілком безгрішним життям. Зрештою, він розвівся зі своєю дружиною, одружився на своїй секретарці і помер алкоголіком. Такі ж проблеми переживали й інші успішні і відомі усьому світові проповідники. Часто люди кажуть: «Дозвольте, якби служитель жив у гріхові, Бог перестав би через нього діяти». На жаль, відповідь — ні! Дари Святого Духа — це саме дари, а не кредити, які ми повинні своєчасно виплачувати. «Бо дари й покликання Божі невідмінні» Рим. 11:29. Якщо нам даний дар, то ми можемо або використовувати його, або використовувати його для неправильної мети, або не використовувати його взагалі. Але Бог буде вимагати від нас звіту за все, що ми зробили, чи не зробили. Ми повинні зберігати в своєму розумі попередження Ісуса: «…по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» Матв. 7:20 — не по дарах! До цих слів Ісус додав дуже серйозне попередження, що служіння в духовних дарах не є перепусткою в небо: «Не кожен, хто каже Мені: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато хто скажуть Мені того дня: «Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас…Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» Матв. 7:21-23. Це підтверджує те, що людина, яка чинить беззаконня, може використовувати духовні дари. Що ж таке беззаконня? Це порочна ідея, що Божі моральні та етичні стандарти не стосуються тих, через кого діють дари або здійснюються чуда. Коли нам зустрічаються такі служителі, ми повинні прийняти відповідне, часом нелегке рішення. По-перше, ми повинні пам’ятати попередження, написане Тимофію апостолом Павлом: «…не приставай до чужих гріхів. Бережи себе чистим!» 1 Тим. 5:22. По-друге, ми також повинні пам’ятати слова, які сказав Ісус на адресу служителів, що живуть у гріхові: «увійде в Царство Небесне… той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі». Кожен з нас повинен задати собі запитання: «Яка воля Божа стосовно мого життя? Чого чекає від мене мій Отець?» Особисто мені Господь дав на це дуже чітку просту відповідь: «Бо це воля Божа, — освячення ваше» 1 Сол. 4:3. Потім Святий Дух додав попередження: «Без святості ніхто не побачить Господа» Євр. 12:14. Тому я маю намір прагнути до святості!