Божественний обмін

Всі послання Євангелії сконцентровані навколо одного унікального історичного факту: жертовної смерті Ісуса на хресті. Автор послання до Євреїв говорить про це: «Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується» (Євр. 10:14). Тут в одному слові «вдосконалив» описано жертву, яка охоплює всяку потребу всієї людської раси. Більше того, її наслідки не обмежені часом і йдуть у вічність.

На підставі цієї жертви, Павло пише в посланні до Филип’ян 4:19: «А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі». Всяка ваша потреба включає в себе будь-яку сферу вашого життя — ваше тіло, вашу душу, ваш розум, ваші емоції, а також ваші матеріальні і фінансові потреби. Ніщо не є виключено з Божого провидіння, ніщо не є занадто великим або занадто незначним. Єдиним суверенним актом Бог зібрав усю людську потребу і все страждання людства в один кульмінаційний момент часу.

Бог не запропонував багато різних рішень на безлічі проблем які переслідують людство. Замість цього Він пропонує нам одне всеоб’ємне рішення, яке є Його відповіддю на будь-яку проблему. Можливо ми походимо з різних соціальних середовищ, з різних культур, але для прийняття Божого рішення ми всі повинні прийти до одного місця: хреста Ісуса.

Найдосконаліший звіт про те, що відбулося на хресті, був даний через пророка Ісаю — за 700 років до того, як це сталося. У книзі Ісаї 53:10, 11 пророк описує «Отрока», чия душа була запропонована Богу, як жертва за гріх. Автори Нового Завіту одноголосно вказують на те, що цей «Отрок» і є Ісус. Божественна ціль, досягнута Його жертвою, описана в Ісаї 53:6:

«Всі ми блудили немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!»

Тут вказана головна, універсальна проблема всього людства: всі ми збочили, кожен з нас пішов своїм власним шляхом. Є багато різних гріхів, які багато хто з нас ніколи не здійснювали, — такі як вбивство, перелюб, злодійство і так далі. Але це одне ми зробили: всі ми пішли своїм власним шляхом. І роблячи це, ми розпорошились, повернувшись до Бога спиною. Слово, перекладене тут як «гріх», по-єврейськи звучить «авон». Точний переклад цього слова звучав би як «бунт» — не проти людини, але проти Бога.

Проте жодне українське слово, будь це «гріх» або «бунт», не виражає повного значення слова «авон». У біблійному вживанні слово «авон» описує не тільки гріх, але також і покарання за нього, чи злі наслідки, які слідують за гріхом.

Наприклад, у книзі Буття 4:13, після того як Бог виголосив засудження на Каїна за вбивство його брата, Каїн сказав: «Більший мій гріх, аніж можна знести». Слово, перекладене тут як «гріх» — це слово «авон». Воно включало не просто «гріх» Каїна, але також і «покарання», яке він поніс.

У книзі Левіт 16:22 Господь сказав про козла відпущення, якого відпускали в пустиню в день очищення: «І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного …» У цьому символізмі козел ніс на собі не просто беззаконня ізраїльтян, але також всі наслідки їх беззаконь.

У книзі Плач Єремії 4 слово «авон» зустрічається двічі з тим же значенням (6-й та 22 вірші).

В повному розумінні цього слова: «авон» означає не просто «беззаконня», або «гріхи», чи «безбожність», але також включає в себе всі жахливі наслідки Божого суду за гріхи та беззаконня.

Це відноситься до жертви Ісуса на хресті. Сам Ісус не був винен у якомусь гріхові. У книзі Ісаї 53:9, пророк каже: «…провини Він не учинив, і не було в Його устах омани …». Але у 6-му вірші він каже: «…і на Нього Господь поклав гріх (авон) усіх нас!» Ісусу не просто були зараховані наші гріхи і беззаконня. Він також зазнав всі жахливі наслідки цих беззаконь. Як і козел відпущення, який був прообразом Його Самого, Він забрав їх геть, щоб вони ніколи більше не змогли повернутися до нас.

Ось справжнє значення і ціль хреста. На ньому відбувся передбачений Богом обмін.

По-перше, Ісус витерпів замість нас всю жахливу кару, заслужену нами за наші беззаконня. Тепер, в обмін, Бог пропонує нам всі блага, заслужені послухом Ісуса.

Отже, все покарання, заслужене нами, яке мало впасти на нас, прийшло на Ісуса, щоб замість цього все добро, заслужене Ісусом, могло бути запропоновано нам. Бог може запропонувати це нам не йдучи на компроміс зі Своїм власним вічним правосуддям, тому що Ісус вже зазнав замість нас все те справедливе покарання, відповідно нашого беззаконня.

Все це відбувається виключно завдяки незрозумілій нами благодаті і милості Божій і приймається тільки вірою. Не існує логічного пояснення цьому, ні причинно-наслідкового зв’язку. Ніхто з нас ніколи не зробив нічого, вартого такої пропозиції, і ніхто з нас не в змозі заробити це.

Св. Письмо відкриває багато різних аспектів цього обміну, і багато різних сфер, до яких він застосовується. Тим не менше, в кожному випадку дотримується принцип: зло прийшло на Ісуса, щоб відповідне добро могло бути запропоновано нам.

Перші два аспекти обміну описані в книзі Ісаї 53:4-5:

«Направду ж Він немочі наші узяв (буквально — фізичні хвороби), і наші болі поніс; а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив … А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено».

Тут є взаємопов’язані дві істини. Застосування однієї істини — духовне, а другої — фізичне. У духовному плані, Ісус прийняв на Себе покарання за наші беззаконня і гріхи, щоб ми, в обмін, могли бути прощені і знайшли мир з Богом (див. Римлян 5:1). У фізичному плані, Ісус поніс наші немочі і хвороби, щоб ми через Його рани могли бути зцілені.

Фізичне застосування цього обміну підтверджено в двох уривках Нового Завіту. Євангелія від Матвія 8:16-17 наводить уривок з Ісаї 53:4 і описує, що Ісус «… недужих всіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Він узяв наші немочі і недуги поніс».

І знову, в 1Петра 2:24, апостол згадує уривок з Ісаї 53:5-6 і говорить про Ісуса: «Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведності жили; Його «ранами ви вздоровилися».

Двосторонній обмін, описаний у вищенаведених віршах Св. Письма можна підсумувати таким чином:

Ісус був засуджений, щоб ми могли бути прощені.

Ісус був поранений, щоб ми могли бути зцілені.

Третій аспект обміну, відкритий в уривку Ісаї 53:10 каже, що Господь зробив душу Ісуса жертвою за гріх. На це необхідно подивитися у світлі постанов Мойсея про різні форми жертвоприношень за гріх. Від людини, що згрішила, вимагалося принести жертвоприношення — вівцю, козла, теля, або якусь іншу тварину, до священика. Він повинен був сповідати свій гріх над цією жертвою, і священик символічно переносив визнаний гріх від людини до тварини. Потім тварину вбивалося, таким чином, розплачуючись за гріх, перенесений на неї.

У передбаченні Божому все це було прообразом того, що мало статися в майбутньому в останній, всеохоплюючій жертві Ісуса. На хресті гріх всього світу був покладений на душу Ісуса. Результат описаний в книзі Ісаї 53:12: «… (Ісус) віддав душу Свою на смерть …» Своєю жертовною, заступницькою смертю, Ісус став ублаганням за гріхи усього світу.

У 2-му посланні до Коринтян 5:21 Павло наводить уривок з Ісаї 53:10 і в той же самий час він також представляє позитивний аспект обміну: «Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою (праведністю) в Нім!»

Павло не говорить тут про якусь форму праведності, яку ми можемо досягнути своїми власними спробами, але праведності Самого Бога, праведності, яка ніколи не знала гріха. Ніхто з нас ніколи не зможе заробити цього. Це настільки ж вище нашої власної праведності, як небеса вище землі. Це можна прийняти тільки вірою.

Цей третій аспект обміну можна підсумувати таким чином:

Ісус став гріхом нашою гріховністю, щоб ми могли стати праведними Його праведністю.

Наступний аспект обміну є логічним результатом попереднього. Вся Біблія, і Старий і Новий Заповіти, підкреслює, що кінцевим наслідком гріха є смерть. У книзі Єзекіїля 18:4, Господь говорить: «Душа, що грішить, — вона помре». У посланні Якова 1:15, апостол каже: «… зроблений гріх народжує смерть». Коли Ісус поєднався із нашим гріхом, то Він неминуче повинен був пережити смерть, яка є результатом гріха.

На підтвердження цього, у посланні до Євреїв 2:9, автор говорить, що: «… за перетерплення смерті Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх». Смерть, якою Він помер, була неминучим наслідком людського гріха, який Він взяв на Себе. Він поніс гріх всіх людей, і тому помер смертю, яка призначена кожній людині.

Натомість кожному, хто приймає Його замісну жертву, Ісус вже тепер пропонує дар вічного життя. У посланні до Римлян 6:23 Павло наводить дві альтернативи, одну за одною: «Бо заплата (заслужена плата) за гріх — смерть, а (незаслужений) дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!»

Отже, четвертий аспект обміну можна підсумувати таким чином:

Ісус помер нашою смертю, щоб ми могли отримати Його життя.

Наступний аспект обміну описаний Павлом у 2-му посланні до Коринтян 8:9: «Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом». Обмін ясний: від злиднів до багатства. Ісус став жебраком, щоб ми в обмін могли збагатитися.

Де Ісус став жебраком? Деякі люди описують Його бідним під час Його земного служіння, але це не зовсім точно. Він Сам не носив у кишенях великі суми грошей, але Він ніколи ні в чому не мав потребу. Коли Він посилав Своїх учнів, їм також нічого не бракувало (див. Луки 22:35). Отже, будучи далеко не жебраком, Він і Його учні мали постійний звичай давати бідним (див. Івана 12:4-8; 13:29).

Щоправда методи Ісуса добування грошей були іноді незвичайні, але гроші мали ту саму цінність, навіть якщо вони діставалися з рота риби на березі моря! (Див. Матвія 17:27). Його методи добування їжі теж бували часом незвичайними, але людину, яка могла за один раз нагодувати 5000 чоловіків (плюс жінок і дітей) по сучасним стандартам ніяк не можна було назвати бідною! (Див. Матвія 14:15-21).

У дійсності, протягом всього Свого земного служіння, Ісус в точності являв собою приклад достатку, як про це говорить Біблія. Він завжди мав усе, чого потребував, щоб чинити волю Божу у Своєму власному житті. Крім цього і більше цього, Він постійно віддавав іншим, і Його запаси ніколи не вичерпувалися.

То коли ж Ісус став жебраком заради нас? Відповідь: на хресті. У книзі Повторення Закону 28:48 Мойсей визначає абсолютну убогість в чотирьох висловах: голод, спрага, нагота і недостаток всього. Ісус пережив все це у всій повноті на хресті.

Він був голодний. Він не їв щонайменше 24 години.

Він прагнув. Одна з останніх фраз, виголошених Ним, була: «Прагну!» (Івана 19:28).

Він був роздягнений. Солдати забрали весь Його одяг (Івана 19:23). Він мав потребу у всьому. У Нього не залишилося ніякої власності. Після Своєї смерті Він був похований в чужому одязі і в чужому гробі (Луки 23:50-53). Отже, Ісус в точності і повністю пережив абсолютну убогість заради нас.

У 2 Коринтянам 9:8 Павло представляє більш повно позитивну сторону обміну: «А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим вчинком». Павло є дуже точний, підкреслюючи, що єдиною підставою цього обміну є Божа благодать. Її неможливо заробити. Її можна прийняти тільки вірою.

Дуже часто наш достаток буде подібним до того достатку, який був у Ісуса, коли Він був на землі. У нас не буде великих сум грошей в кишенях, або великих рахунків у банку. Але з дня на день у нас буде достатньо для забезпечення своїх власних потреб, і трохи більше — для потреб інших.

Одна важлива причина цього рівня забезпечення виражена словами Ісуса в книзі Дій 20:35: «Блаженніше давати, ніж брати!» Божа мета в тому, щоб усі Його діти були здатні радіти більшому благословенню. Таким чином, Він забезпечує нас достатньо, щоб покрити наші власні потреби і також давати іншим.

П’ятий аспект обміну можна підсумувати таким чином:

Ісус зазнав нашу убогість, щоб ми могли збагатитись Його достатком.

Обмін на хресті включає в себе також емоційні форми страждання, які супроводжують беззаконня людини. І тут знову, Ісус зазнав зло, щоб ми натомість могли тішитись добром. Дві з найжорстокіших ран, отриманих нами за наше беззаконня, це — сором і відчуження. І те і інше Ісус пережив на хресті.

Сором може різнитися — від легкого відчуття внутрішньої незручності, до важкого усвідомлення власної нікчемності, що споруджує прірву у спілкуванні і з Богом і з людиною. Однією з причин, які найчастіше зустрічаються — що стає все більше буденним в нашому сучасному суспільстві — це деякі форми сексуального насильства або приниження в дитинстві. Подібне часто залишає шрами, які можуть бути зцілені тільки благодаттю Божою.

Говорячи про Ісуса на хресті, автор послання до Євреїв говорить, що Він «… перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором … » (Євр. 12:2). Страта на хресті була найганебнішою з усіх форм смерті, якій піддавався найнижчий клас злочинців. З людини під час страти зривали весь її одяг, виставляючи оголеною напоказ для перехожих, які ображали і знущалися. Такий великий був ступінь сорому, який Ісус переніс в той час, коли Він висів на хресті (Матвія 27:35-44).

Замість сорому, який зазнав Ісус, Божою метою є привести всіх, хто довіряє Йому, до Його вічної слави. У посланні до Євреїв 2:10, автор говорить: «Бо належало, щоб Той (Бог) … до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння (Ісуса) вчинив досконалим через страждання». Сором, який Ісус зазнав на хресті, відкрив шлях кожному віруючому в Нього до звільнення від свого власного сорому. І не тільки це, але потім Він приводить нас в славу, яка належить Йому за Його вічним правом!

Існує ще одна рана, яка часто навіть більш болісна, ніж сором. Це – стан відторгнення (неприйняття). Зазвичай вона виникає з будь-яких форм зруйнованих взаємин. У найранішій формі вона заподіюється батьками, які відштовхують своїх власних дітей. Це відторгнення може бути активним, вираженим в грубих, негативних формах; або ж воно може бути просто виражене браком любові та відкритості. Якщо вагітна жінка має негативні почуття до немовляти, що знаходиться в її утробі, то дитя, цілком ймовірно, буде народжене з почуттям відторгнення — що може відобразитися в більш дорослому віці, переслідуючи іноді навіть до могили.

Руйнування шлюбу також є ще однією частою формою відторгнення. Про це дуже добре сказано словами Господа в книзі Ісаї 54:6: «Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог».

Боже провидіння для зцілення ран відторгнення описано в Євангелії від Матвія 27:46, 50, де описано кульмінацію передсмертної агонії Ісуса: «А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: «Елі, Елі, лама савахтані?» цебто: «Боже Мій, Боже Мій! нащо Мене Ти покинув?» … А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, — і духа віддав».

Уперше в історії всесвіту Божий Син кликав до Свого Отця і не отримав відповіді. Настільки повністю Ісус поєднався із беззаконням людства, що безкомпромісна святість Божа змусила Його покинути навіть Свого власного Сина. Таким чином Ісус зазнав відторгнення в найбільш агонізуючій формі: неприйняття Отцем. Майже відразу після цього Він помер, не стільки від ран розп’яття, скільки від розбитого неприйняттям серця.

І запис в Євангелії від Матвія відразу ж продовжує: «І ось завіса у храмі роздерлась надвоє — від верху аж додолу …» Символічно це демонструвало, що відтепер для грішної людини є відкритий шлях, щоб увійти в прямі взаємостосунки із Святим Богом. Відторгнення Ісуса відкрило шлях для нас, щоб ми могли бути прийняті Богом в якості Його дітей. Про це говорить Павло в посланні до Ефесян 1:5-6: «щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом … Він (Бог) обдарував нас в Улюбленому». Відторгнення Ісуса дало нам благодать і прийняття.

Потреби в Божих ліках для зцілення нас від сорому і відторгнення ніколи не було більше, ніж сьогодні. Мій підрахунок показує, що щонайменше четверта частина дорослих людей у світі сьогодні страждають від ран сорому або відторгнення. І мені приносить незмірну радість можливість вказати таким людям на зцілення, що сходить з хреста Ісуса.

Два емоційних аспекти обміну на хресті, розглянутих вище, можна підсумувати таким чином:

Ісус поніс наш сором, щоб ми могли розділити з Ним Його славу.

Ісус зазнав наше відторгнення, щоб ми могли отримати Його прийняття у Отця.

Аспекти обміну, розглянуті вище, покривають деякі з найголовніших і кричущих потреб людства, але це ще не все. Практично не існує жодної проблеми, що походить із падіння людини від початку, до якої не був би застосований той же принцип обміну: зло прийшло на Ісуса, щоб добро стало доступним для нас. Як тільки ми навчимося застосовувати цей принцип у своєму житті, ми виявимо Боже провидіння для кожної нашої потреби.

Залишається тільки один останній кульмінаційний аспект обміну, описаний Павлом в посланні до Галатів 3:13-14:

«Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на дереві», щоб Авраамове благословення через Христа Ісуса поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою».

Павло відносить до Ісуса на хресті твердження Закону Мойсея, записане в книзі Повторення Закону 21:23, відповідно до якого людина, страчена через повішення на дереві (дерев’яному предметі), потрапляє під прокляття Боже. Потім апостол вказує на протилежний результат: благословення.

Не потрібно бути богословом, щоб проаналізувати цей аспект обміну:

Ісус став прокляттям, щоб ми могли увійти в благословення.

Прокляття, яке прийшло на Ісуса, визначено як «прокляття Закону». У книзі Повторення Закону 28 Мойсей дає вичерпний перелік і благословень, що випливають з слухняності Закону і проклять, що виникають від порушення Закону. Прокляття, перечисленні у книзі Повторення Закону 28:15-68 можна підсумувати таким чином:

Приниження

Безпліддя, не плодоносність

Душевна і фізична хвороба

Сімейне відчуження

Убогість

Поразка

Рабство

Невдача

Боже неблаговоління.

Чи відносяться деякі з вищенаведених виразів до якихось сфер вашого життя? Чи щось, подібне до темної тіні над вами, що закриває від вас сонячне світло Божих благословень, яких ви так хочете? Якщо так, то цілком імовірно, що корінною причиною ваших проблем є прокляття, від якого вам потрібно звільнитися.

Щоб осягнути повний жах прокляття, що прийшло на Ісуса, спробуйте описати Його в той момент, коли Він висів на хресті.

Ісус був відкинутий Своїми власними земляками, зраджений одним з учнів Його, і залишений іншими (незважаючи на те, що деякі з них повернулися подивитись на Його останню агонію).

Він був підвішений роздягненим між небом і землею. Його тіло носило на собі безліч ран, які приносили йому біль, Його душа несла на собі тягар провини всього людства. Земля відкинула Його, і небеса не відповідали Йому. Сонце померкло і темрява огорнула Його, Його кров стікала на запилений, кам’янистий ґрунт. Але все ж з темряви, перед самим Його кінцем, пролунав останній радісний вигук: «Звершилось!»

У грецькому тексті ця фраза «Звершилось!» складається з одного єдиного слова. Це дієслово в теперішньому часі, що означає «зробити щось до кінця, або зробити досконалим». На українській мові це можна виразити так: «Завершено повністю», або: «Зроблено досконало».

Ісус взяв на Себе всяке жахливе насліддя, яке бунт приніс людству. Він пережив всяке прокляття порушеного Божого Закону. Все це для того, щоб ми в обмін могли отримати всяке благословення, заслужене Його послухом. Така жертва вражає своїм обсягом і дивує своєю простотою.

Чи були ви коли-небудь здатні прийняти вірою всю суть жертви Ісуса і все, що Він придбав для вас? Чи готові ви зараз увійти в повноту Божого провидіння?

Існує один бар’єр, з яким нам необхідно розібратися — бар’єр непрощенного гріха. Чи є у вас зараз повна впевненість, що ваші гріхи були прощені через жертву Ісуса? Якщо ні, то саме з цього вам необхідно почати.

Ви можете зробити це за допомогою простої молитви:

«Боже, я визнаю, що я грішник, і в моєму житті є непрощенні гріхи. Але я вірю, що Ісус був покараний, щоб я міг бути прощений. Я каюсь і прошу Тебе зараз: прости всі мої гріхи в Ім’я Ісуса».

Боже Слово обіцяє нам, що «коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9). Приймайте Бога таким, як каже про Нього Його Слово! І в цей момент повірте Йому, що Він насправді простив вам всі ваші гріхи!

Тепер залишається проста відповідь, яку вам потрібно висловити — це найпростіше і чисте вираження істинної віри. Це — сказати «Дякую!»

Зробіть це прямо зараз! Скажіть: «Дякую Тобі! Дякую Тобі, Господь Ісус, за те, що Ти був покараний, щоб я міг бути прощений. Можливо я не цілком розумію, але я вірю, я вдячний!»

Коли бар’єр гріха прибраний, то перед вами відкритий шлях, яким ви зможете увійти у всяке інше благословення, яке Бог пропонує для вас через хрест. Так само як і прощення гріха, все це повинно прийматися простою вірою в Боже Слово.

Кожен із нас має особливу потребу і кожен з нас повинен прийти до Бога особисто, щоб прийняти Його благодать. Ось основні молитовні форми, які ви можете вжити для того, щоб всі інші благословення стали вашими:

Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти був поранений, щоб я міг бути зцілений.

Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти прийняв на Себе гріх моєї гріховної природи, щоб я міг стати праведним Твоєю праведністю.

Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти помер моєю смертю, щоб я міг отримати Твоє життя.

Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти зазнав мою убогість, щоб я міг розділити Твій достаток.

Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти поніс мій сором, щоб я міг розділити з Тобою Твою славу.

Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти зазнав моє відкинення, щоб я міг отримати Твоє прийняття у Отця.

Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти став прокляттям, щоб я міг увійти в благословення.

Кожне благословення, за яке ви молилися, носить прогресивний характер. Ваша молитва принесла Божу силу у ваше життя. Тим не менше, — це тільки початок. Щоб увійти в повне благословення, якого ви шукаєте, вам необхідно зробити наступне:

1. Досліджуйте всі ці істини для самого себе в Біблії.

2. Постійно, знову і знову утверджуйте цей особливий аспект обміну, який є відповіддю на вашу потребу.

3. Постійно, знову і знову утверджуйте вашу віру, дякуючи Богові за те, що Він передбачив для вас.

Чим більше ви будете дякувати Богу, тим більше ви будете вірити в те, що Він зробив для вас. І чим більше ви будете вірити, тим більше вам захочеться дякувати Йому.

Ці дві дії — віра і подяка, подяка і віра — подібні гвинтовим сходам, по яких ви будете все вище і вище підніматися в повноту Божого благословення.

Обмін, звершений на хресті

Існує одна, і тільки одна, всеосяжна підстава для кожного провидіння Божої милості: обмін, що відбувся на хресті.

Ісус був покараний, щоб ми могли бути прощені.

Ісус був поранений, щоб ми могли бути зцілені.

Ісус взяв на Себе гріх нашої гріховності, щоб ми могли бути праведними Його праведністю.

Ісус помер нашою смертю, щоб ми могли отримати Його життя.

Ісус зазнав нашу убогість, щоб ми могли розділити Його достаток.

Ісус зазнав наш сором, щоб ми могли розділити з Ним Його славу.

Ісус зазнав наше відкинення, щоб ми могли отримати Його прийняття у Отця.

Ісус став прокляттям, щоб ми могли увійти в благословення.

Цей перелік не завершений. Існують інші аспекти обміну, які можна доповнити. Але всі вони є різними гранями того провидіння, яке Бог відкрив для нас через жертву Ісуса. Біблія підсумовує все це в одному, всеосяжному слові: спасіння. Християни часто обмежують спасіння до переживання прощення гріхів і народження згори. Все це чудово, але це є тільки лише перший крок у повному спасінні, про яке говориться в Новому Заповіті.

Друже, для спасіння своєї душі, якщо бажаєш, скажи цю молитву вголос від усього серця:

Дорогий Господь Ісус Христос, я вірю, що Ти є Син Божий і Єдина дорога до Бога, і що Ти помер на хресті за мої гріхи і воскрес із мертвих. Я складаю всякий свій бунт і всякий свій гріх, я підпорядковую себе Тобі, як своєму Пану. Я сповідую всі свої гріхи перед Тобою і прошу Твого прощення — за гріхи, які потягнули за собою прокляття в моєму житті. Звільни мене також від наслідків гріхів моїх предків. Ісус, увійди в моє серце і живи там. Рішенням своєї волі я прощаю всіх, хто заподіяв мені шкоду чи погано обійшовся зі мною — адже я хочу, щоб Ти простив мене. Особливо я прощаю … (назви імена). Я відрікаюся від всіх контактів з усім окультним і сатанинським (якщо у тебе були якісь «об’єкти контактів», то назви їх). Я руйную всі сатанинські домагання проти мене. Господь Ісус, я вірю, що на хресті Ти взяв на Себе всяке прокляття, яке могло будь-коли прийти на мене. Отже, я прошу Тебе прямо зараз звільнити мене від всякого прокляття над моїм життям — в ім’я Твоє, Господь Ісус Христос! Тепер я вірою приймаю своє визволення і зцілення і дякую Тобі! Ісусе, я дуже люблю Тебе і дякую Тобі, що Ти зараз спас мене і благословив мене! Я відтепер і назавжди буду вірити Тобі, усьому, що Ти сказав у Своєму Слові — Біблії. Я благословляю всіх своїх ворогів, і прошу, щоб Ти помилував їх і врятував їх, так само як Ти зараз врятував мене. Я прославляю Тебе і віддаю всю честь Тобі, всю хвалу, і поклоняюся Тобі, Святому Богу Отцю, в ім’я Ісуса Христа!

Амінь!

Молитва:

Дякую Тобі, Господь Ісус, за те, що Ти врятував мене. Дякую Тобі за те, що Ти перебуваєш в серці моєму і в житті моєму. Будь зі мною завжди в кожну мить мого життя. Нехай Дух Святий дасть мені сили бути таким, яким Ти хочеш бачити мене.

Амінь.