Цього разу нашим проголошенняб буде уривок із послання до Тита, 2:11-14:

«Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперешнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих».

Я хочу порекомендувати вам дві касети, які допоможуть вам отримати ширший погляд на цю тему, бо я обмежена рамками часу. Перша касета зветься «Бути чи не бути жінкою?» Жінки нашого століття стали перед ділемою — бути їм жінками чи ні. Ми, християнки, послідовники Ісуса, повинні вирішити для себе, ким ми хочемо бути. Друга касета — це друга частина навчання на тему «Жінка в Церкві», яке я ще називаю «Біблійний портрет жінки». На цій касеті я розповідаю про найзначніших жінок в Біблії і про те, як їхній приклад може втілитися в наших життях.

ВИДЕО: «Женщины в Церкви»

Ще я хочу порекомендувати вам книгу, яка називається «Якщо ви хочете найкращого Божого». Десь в 1980 році, якщо не помиляюсь, в будь-якому разі ми були вже одружені, ми з Дереком якось прогулювались вздовж берега у Флориді і Дерек запитав мене: «Що мені робити, щоб отримати краще Боже?» Я відповіла: «по-перше, треба дійсно захотіти отримати краще, по-друге, зосередитися на Ісусові». Наша розмова стала темою двохтижневої радіопередачі, матеріали якої були вміщені до книги, яка так і зветься: «Якщо ви хочете найкращого Божого». Це те, що в моєму серці. Тому я хочу порадити її всім жінкам, і не тільки жінкам, а всім, хто хоче йти за Богом всім своїм серцем, духом і душею.

Розпочну зі слів вдячності всім, хто підтримував мене своїми молитвами, бо навіть те, що я знаходжусь тут, це вже чудо. До 15 травня цього року я не мала жодного уявлення про те, що з моїм серцем щось коїться. Моя мати прожила 90 років і у неї було міцне серце. 15 травня я відчула себе погано. Поміряла тиск. Він був низьким, а пульс ще слабкіший. Я викликала лікаря і він порадив мен поїхати на стаціонар для кращого огляду. На шляху до лікарні я відчула біль в серці; через три дні мені проаперували серце. Лікарі видалили тромб, який на 75% закупорив одну із артерій. Я вдячна Богові за те, що дожила до часу таких високих технологій — п’ять років тому подібні операції були неможливими. Я вражена тим, що можуть зробити сучасні лікарі, тому що (коронарна) артерія не товще невідвареної спагетті. Проте їм  вдалося проникнути досередини, витягнути весь тромб, потім ввести всередину тонюсеньку металеву трубку, через яку, з допомогою струменя повітря вони знову відкрили артерію. У мене немає слів за те, що Бог відкрив сьогодні людям. Але я така вдячна Всемогутньому Богові, що опинилася в потрібний час, в потрібному місці. По плану ми повинні були відпочивати тоді в горах Італії. І чи вижила б я, якби напад трапився там? Я можу сказати словами апостола Павла: «…маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишитися в тілі, то це потрібніш ради вас і Дерека».

Ще раз величезна подяка всім, хто підтримував мене в молитвах і, будь ласка, не зупиняйтеся, бо ніхто не хнає, що чекає його за рогом. Те, що відбулося було для нас несподіванкою і ми з Дереком усвідомлювали, наскільки ми залежимо від ваших молитв.

Тепер перейдемо до теми. Я хочу прочитати уривок з послання до Тита, 2:1-5. Я вже літня жінка і тут написано про те, щоб старі жінки навчали молодих жінок в певних речах.

«А ти говори, що відповідає здоровій науці. Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. Щоб старі жінки у своєму стані так само були, як належить святим, — не обмовнеці, не віддані п’янству, навчали добра, щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово».

Вранці я попросила Дерека допомогти розібратися з розходженнями в перекладі цього уривку в Новій Американській версії Біблії, яку, певно, використовує більшість тих, хто тут зібрався, і Новою версією короля Якова, якою користуюсь я. Давайте поглянемо на 5-й вірш. Перше слово, з яким нам слід розібратися, — «помірковані». Дерек каже, що найправільнішим перекладом з грецької було б слово «бездоганні». Так зрозуміліше. Потім слово «чисті». І далі: «господарні», тобто «виконуючі домашню роботу», точніше «піклування про дім». Хочу сказати, що за всю історію людства жінка завжди несла відповдальність за облаштування дому. Навіть, коли жінка змушена працювати, вона залишається хоронительницею домашнього вогнища. Тому мені не подобається перклад «виконуючі домашню роботу», тому що це не зовсім точне значення. В кінці 5-го віршу, Павло говорить, чому жінки повинні бути саме такими: поводити себе саме так: «…щоб не зневажалося Боже Слово». Особисто я розумію це так: якщо люди цього світу бачуть наші нечестиві вчинки, це дає їм привід зневажати Боже Слово. І це християнство? Це нісенітниця! Я вірю, що, як жінки, ми несемо величезну відповідальність. Я намагаюся уявити собі наречену Ісуса Христа. Крім всього, що Біблія говорить нам про жінок, я вірю, що побожна жінка в певному значенні, повинна стати подібною до нареченої Христової, яка у всьому підкоряється своїй голові. Одного разу, коли ми з Дереком розмовляли на цю тему, я сказала, що жінкам буває дуже важко зайняти те місце, на якому вони повинні бути в нареченій Христа, якщо вони хочуть бути женихом. Багато жінок намагаються стати чоловіками, взяти на себе ту роль, яку Бог визначив для мужчини. Ми не повинні цього робити.

Можливо дехто з вас думає: «Вона мене не розуміє, вона не може зрозуміти, в якій ситуації я опинилася». Я трохи розповім вам про себе. Я була феміністкою ще до того, як придумали це слово. В нашй сім’ї було десятеро дітей, я була восьмою. І я, звичайно ж, рада, що мати не зважилася на стерилізацію після четвертих пологів. Адже якби вона це зробила, мене б сьогодні не було. Я була восьмою дитиною і першою дівчинкою після чотирьох хлопчиків підряд, один з яких помер ще в пологовому будинку. Таким чином у мене було три старших брати і дитина, яка народилася після мене, також була хлопчиком. Я була оточена з усіх боків мужчинами ще з дитинства. Я допомогала матері доглядати за братами і в мене це добре виходило. Під час Другої Світової війни братів забрали до армії і я стала допомагати батькові доглядати за фермою. Потім, коли в 1950 році розпочалася Корейська війна, я вступила сержантом до армії Сполучених Штатів. Я кажу це для того, щоб ви зрозуміли, що в минулому я часто виконувала чоловічк роботу і була тісно пов’язана з чоловіками. Коли я вперше почула про рух за свободу жінок, я була матір’ю з трьома маленькими дітьми. Тоді я подумала: «Певно, в цьому щось є». І, на жаль, я приєдналася до цього руху. Я жалкую про це. Тоді я ще не знала Ісуса. Мій перший чолоувік був юдеєм, і через нього я навернулася до юдаїзму. Там, серед жінок юдаїстів було модно вступати в рух за свободу жінок. Перед цим мій чоловік пішов до іншої жінки. Я залишилася одна з трьома дітьми, тепер мені потрібно було самій піклуватися про сім’ю. По Своїй милості, Бог відкрився мені. В 1968 році я захворіла. Рух фемінізму став зростати десь в 1965-66 роках. Тобто я була феміністкою доволі довго для того, щоб утвердитися в своїх правах. Звичайно я працювала на таких роботах, де серед тих, хто був зі мною на одному рівні, я була єдиною жінкою. Коли я була сержантом в армії, я командувала чоловіками. Я була єдиною жінкою серед 25 солдат і 7 офіцерів, кому було доручено заснувати нову базу. Так я і жила. Тому мене зовсім не здивувала думка, що я можу робити те ж, що роблять і чоловіки. Але, як би там не було. Бог відкрився мені. У мене немає часу, щоб розповісти вам все моє свідчення, скажу тільки, що в 1970 році я без залишку віддала своє життя Ісусові.

Він дав мені незвичайний голод на Слово Боже. І, коли я стала читати Слово, я усвідомила: «Ого! Наскільки я далека від цього!» Коли я дочитала до того, що жінка повинна знаходиться під владою чоловіка, я подумала: «В моєму житті це неможливо». Я була одинокою матір’ю, я виховувала моїх дітей і наді мною не було ніякої влади. Я перемінила кілька церков, коли знайшла таку, де я почувала себе, як вдома. Після кількох відвідин цієї церкви, я підійшла до пастора і сказала: «Чи не могли б ви та ваша дружина опікуватися мною, щоб я не накоїла, чого не слід. Я хочу жити побожно». Я думаю, що пастор не зовсім розумів те, чого я від нього хотіла. Він знав мене, як сильну, ділову жінку. Він сказав, що молитиметься про це.

Через кілька днів ми знову зустрілися і він сказав мені: «Бог скказав, що ви любите Його і маєте серце учня. Тому, ми з дружиною зробимо для вас все можливе». Вони по-справжньому опікувалися мною перші три роки мого християнського життя до того, як Господь покликав мене до Ізраїлю, який став невід’ємною частиною мого покликання. Ось таким було моє життя.

Тепер я не хочу, щоб хтось спіткнувся на мені, і тому я поясню, чому я покриваю свою голову. Я розумію, чому в сучасному суспільстві це виглядить дивацтвом, але я роблю це із слухняності Божому Слову. Наскільки я пам’ятаю, під час другого недільного служіння в церкві, про яку я вам розповідала, я сиділа в першому ряду, тому, що я завжди намагаюся бути в центрі подій (голос у залі: «Амінь!»), і під час прославляння Господь дав мені пророцтво. Я встала і сказала те, що почула від Господа. Потім пастор проповідував із 1 Кор.10. Раптом мій погляд упав на 1 Кор. 11:5:

«І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена».

Тому я подумала: «Зараз моєю єдиною головою є Господь Ісус і осоромлювати Його — це найостанніше, що мені хочеться робити». Я вирішила, що на вечірнє служіння прийду обов’язково з покриторю головою. Тому я позичила хустку у своєї подруги, яка відвідувала громаду меноністів. Я вирішила серйозно дослідити це питання у Писанні і побачила, що в 1 Кор. 11:7 сказано: «жінка — чоловікова слава».

Це було незрозумілим мені. Але я знала, що мені краще дослухатися до цього, бо я жінка і рано чи пізно…Він поставить мене під владу. А я хочу бути славою того, під чию владу я стану.

Потім 1 Кор. 11:10:

«Тому жінка повинна мати на голові знака влади над нею, ради ангелів».

Я узнавала думку багатьох людей з цього приводу, але для себе особисто я вирішила покривати свою голову в знак того, що я знаходжуся під владою свого чоловіка. І коли під час прославлення до нас приєднюються анголи, як це іноді буває, вони не будуть ображені. Дехто схильний думати, що злі духи теж відвідують богослужіння, особливо там, де люди залучені до духовної війни, і вони розглядають носіння покривала, як захист від злих анголів. Я з цим згодна. Потім в 1 Кор. 11:13 ми читаємо:

«Поміркуйте сам між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?»

В молитві ми спілкуємося з Всемогутнім Богом, і я особисто відчуваю себе незручно з непокритою головою. Так, це потребує віри, рішучості і слухняності. Іноді я задумуюсь: «Невже я не можу як інші жінки?» І сама собі відповідаю: «Ні!»  Господь дуже чітко сказав мені, що коли я хочу стати тією, ким Він мене створив, я повинна підкоритися в цьому.

Десь в 1953 році Господь сказав Дерекові, що мале таке ж важливе, як і велике. От чому я покриваю голову. Давайте відкриємо 1 Кор. 7-й розділ. Я хочу поділитися словом, яке Господь дав особисто мені, коли я готувалася навчати на тему «Бути чи не бути жінкою». Він сказав, що коли жінки не виконують Божого покликання, в суспільстві утворюється порожнеча, яку нічим іншим не можна заповнити. Я повторю ще раз: що коли жінки не виконують Божого покликання, в суспільстві утворюється порожнеча, яку нічим іншим не можна заповнити. Жінки, ми з вами несемо відповідальність за порожнечу, яка утворилася в суспільстві. Ми несерйозно віднеслися до нашої відповідальності. Нас більше турбує особисте життя, аніж те, що хоче робити Бог. В першу чергу я кажу це сама собі. Я змінилася, але надто пізно.

Отже, давайте звернемся до 1 Кор. 7. Я особливо хочу зупинитися на віршах 34-35. Бо так багато незаміжніх і нежонатих людей. дозвольте запитати, скільки тут сьогодні є незаміжніх жінок, враховуючи вдів і розлучених? Підніміть, будь ласка, руки. Доволі багато. Я була однією з вас, і збиралася такою і залишитися. Тому ці вірші дуже дорогі для мене і я не хочу залишити вас без благословення.

«Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою і тілом і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце на вас накинути, але щоб пристойно і горливо держалися ви Господа».

В цьому розділі Павло підбадьорює незаміжніх і нежонатих такими ж і залишатися. Тому що так вони можуть безперешкодно служити Господу і ще тому, що час короткий. Ми знаємо, що Павло жив у час жахливих гонінь на християн. І мені здається, Павло вірив, що Господь ось-ось повинен прийти і християни повинні встигнути виконати все доручене Ним до Його повернення. Як би там не було, сьогодні з нами багато самотніх людей і можливо ви почуваєте себе незручно. Я хочу підбадьорити вас: для вас є особливе благословення, хоча б у тому, що ви можете служити Господу без будь-яких перешкод. До того, як я одружилася, я кажу це до слави Божої, Ісус був для мене всім, що мені було потрібно. Прокидаючись вранці, я розмовляла з Ним, я роблю це і зараз. Йому я казала свої останні слова перед сном. Він відповідав мені і у нас були чудові бесіди. Вони є і до цього часу. Але коли я вийшла заміж я взяла на себе додаткові навантаження відповідальності за свого чоловіка. Я відповідальна за те, щоб молитися за нього, піклуватися за нього, і підбадьорювати його. І часом це відвертало мене від стовідсоткового поклоніння і служіння Господу Ісусу Христу, моєму Нареченому. Я глибоко впевнена, що заміжня жінка повинна підтримувати свого чоловка. Я не вірю в жіночу незалежність. Але я ні в якому разі не хочу, щоб хтось із незаміжних жінок спіткнувся на мені, тому що я насправд захоплююсь жінками-служителями, місіонерами, лікарями, тими, хто несе будь-яке служіння в Церкві Ісуса. Я захоплююсь ними і поважаю їх. Я теж займалась служінням до того, як вийшла заміж, точніше, двома служіннями: в Сполучених Штатах і в Ізраїлі. Те, про що я буду говорити багато в чому стосується заміжніх жінок, але вірьте, що, якщо ви служите Господу і виконуєте Його волю, то Він задоволений вами.

Сучасне суспільство стало передумовою для виникнення унікальних проблем. Ми знаємо, що більшість замужніх жінок змушені працювати і, в той же час, піклуватися про дітей. Виходить, що ви повинні догоджати Богові, своєму чоловікові, догоджати начальникові, піклуватися про дітей. Мені здається, що жодне покоління, від часу створення не несло такого інтенсивного навантаження. Я шкодую за тим, що все є саме так. Я добре розумію одиноких матерів, тому що мені самій прийшлося ростити трьох дітей шести, восьми і десяти років після того, як мене покинув мій перший чоловік. Мої діти до цього часу носять на собі рубці безбатченків, бо я не могла бути для них і матір’ю, і батьком. Одинокі матері сьогодні далеко не виняток. І все, що ми можемо вам сказати: «Дорогі, ми щиро молимося за вас і віримо, що церкви повинні взяти над вами серйознішу опіку».

Вчора Дерек говорив про те, що «…чиста йнепорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх…» В багатьох випадках розлучення відбуваються не з вини жінок. Але якщо навіть і з їх вини, то якщо вони покаялися, Кров Ісуса обмила їх, гріх прощений і забутий, і вони варті нашої турботи і уваги.

Зараз я хочу зупинитися на питанні, як стати побожною жінкою. Я увіровала в Ісуса у 40-літньому віці. А в 48 я вийшла заміж за Дерека. Відтоді пройшло 20 років, можете полічити скільки мені зараз. Це мій секрет, і я вдячна Богові, що Він оберігає моє життя. Як би там не було, я прочитала книгу «Призначення до Єрусалиму» і знала про Лідію Принс. Вона була сміливим, мужнім служителем. Вона по вірі поїхала до Ізраїлю, не знаючи того, що хоче від неї Бог, і заснувала дитячий притулок. Потім, коли вона вийшла заміж за Дерека і він став батьком восьми дівчаток, які жили в її домі, вона відійшла на задній план і стала молитися за те, щоб Дерек став справжнім мужем Божим. Лідія була дуже сильною жінкою. Вона була фізично сильна, мала сильну віру і сильний дух. Наскільки я розумію, вона була хорошим проповідником, часто молилася за людей, про хрещення в Дусі Святому, служила в звільненні і все це до заміжжя. Вона могла б називатися «містером Лідією Принс», а він — «місіс Дерек Принс». Але вона була не такою. Ви знаєте, що сьогодні є багато мужчин, яких можна назвати, наприклад, «місіс Петя Іванов». Тобто їхні жінки не стали під їхнє головування і не дозволили своїм чоловікам стати мужами Божими, якими хоче бачити їх Бог. Я вдячна Богові за Лідію Принс. Я вдячна Богові за дівчаток, яких вона удочерила. Дехто з них стали моїми кращими подругами. Вона була чудовою, неперевершеною підтримкою для Дерека. І коли я усвідомила, що Бог покликав мене продовжити розпочату нею справу, я запанікувала. Але було нікуди подітися, Бог промовив до нас обох. Тому я вийшла за нього заміж.

І ось, повернувшись з Ізраїлю в харизматичний світ Сполучених Штатів, я стала шукати собі приклад для послідування. Я знала, що нерозумно навіть намагатися стати такою, як Лідія, я зовсім інший тип жінки. Але у мене міцна віра. Ми приєдналися до руху учнівства. Багато що, чому учив нас пастор, було чудовим. Але скажу вам, що бути жінкою в русі учнівства ой-ой-ой як важко. Я вирішила бути в підпорядкуванні моєму чоловікові та керівництву нашого руху. Потім мені сказали, що деякі вірші Біблії, які я адресувала собі, насправді написані тільки для мужчин. Я заплуталася: що написано для мене, що для всіх, а що тільки для мужчин?Я вдячна Богові за те, що Дерек, по своїй мудрості, в 1983 році вийшов з руху учнівства. Скажу вам серйозно, що пережила звільнення від «учнівства». Я б не змогла стати такою, як сьогодні, якби не вирішила вийти з-під неправильної влади і звільнитися від нечистого підпорядкування, тому що підпорядкування з точки зору Бога, часто дуже сильно відрізняється від того, чому про це вчать люди.

Такими були мої справи. Я не знайшла людини, яку змогла б наслідувати, і звернулася до Біблії. Я хочу запитати вас: хто з вас досліджував, що говорить Біблія про побожну жінку, щоб узнати, якою жінкою Бог хоче бачити вас? Підніміть ваші руки. Доволі багато. Як учора ввечері сказав Дерек, Біблія — єдине надійне джерело інформації. Я не приймаю нічого, крім того, що написано в Писанні.

Отже, давайте розпочнемо з Єви. Ніхто з нас не може обминути її, тому що вона — наша мати. Я не буду читати всю історію, тому що ви самі її чудово знаєте. В Бутті, 1:27 ми читаємо:

«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий Він її створив, як чоловіка та жінку  створив їх».

Тому я можу сказати, що я так само, як і мій чоловік, створена за образом Божим і, звичайно ж, за Його подобою. Єдина різниця між нати — це те, що я жінка. Але всередині ми обоє носимо подобу Господа.

Як вірно замітив Дерек, жінка — унікальне творіння, тому що, коли Бог дивився на Своє творіння, Його оцінка була: «вельми добре», і тільки про чоловіка Він сказав «не добре». «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч…» — або того, з ким він стане «повним». Єва була створена із спеціальною метою, щоб зробити свого чоловіка «повним». Я вірю, що більшість чоловіків «не повні» без жінки. Апостол Павло був винятком. Також є інші, яким Бог дав дар безшлюбності. Але в основному чоловіки потребують жінки, щоб стати «повними». Так сказав Бог, і відтоді нічого не змінилося. Біблія змовчує про те, як Бог творив тварин, їжу, риб, але вона говорить про те, що Адам був створений з пороху земного і потім Бог взяв частинку Адама, його ребро, і створив жінку. Це дивовижно. Нам потрібно зрозуміти, що ми — унікальне творіння. Дерек уже говорив про те, наскільки ми цінні, і це дуже важливо. Незалежно від нашого віку, молоді ми, чи літні, ми, жінки, унікальні. Чоловіки також повинні знати і цінувати нашу унікальність. Єва цілком підходила Адамові, тому що вона була створена спеціально для нього.

Я вірю, що Лідія досконало підходила Дерекові в той період його життя, і я вірю, що я досконало підходжу Дерекові на цьому етапі його життя. Бог поєднав нас разом, як і багато, багато християнських шлюбів. Але я хочу запитати вас: чому, коли з’явився змій, Єва не допомагала своєму чоловікові? Чому вона була в цей час сама? Цим і скористався змій. Бог створив її помічницею, то чому ж вона в ту мить не допомагала чоловікові? Але, що відбулося, те відбулося. Ми — дочки Єви. Вона згрішила і тому кожна з нас має схильність до незалежності, гріха і, якщо ми необережні, то до підштовхування своїх чоловікв до гріха.

Тепер давайте дуже швидко подивимося на деяких інших жінок. Книга Вихід, 2 розділ. Тут мова іде про Маріям, старшу сестру Мойсея. Ми читаємо, що коли Мойсея поклали до папирусової скриньки, його сестра спостерігала за тим, куди течія віднесе скриньку. І коли дочка фараона знайшла Мойсея, Маріям сказала їй:

«Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?»

Маріям була хорошою старшою сестричкою. Вона піклувалася про свого братика. Потім ми знову бачимо її на березі Червоного моря керівницею над жінками. Це була чудова сім’я: Мойсей, Аарон і Маріям. Вона була незвичайною жінкою. У Виході 15:20-21 ми читаємо:

«І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а з нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями. І відповіла їм Мааріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, — коня й верхівця його кинув до моря!»

Вона була лідером прославлення, пророчицею і сильною жінкою Божою. Але якщо ми далі прослідкуємо життя Маріям, то в ислах, 12:1-5 вона постає перед нами зовсім в іншому світі. Разом з Аароном Маріям надумала, що вона має рівне становище з Мойсеєм. В 1 і 2 віршах ми читамо:

«І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку. І сказали вони: «Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?» І почув це Господь».

В наступному вірші читаємо:

«А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі». І далі: «І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона, та до Маріям: «Вийдіти ви троє до скнії заповіту». І вони троє вийшли. …І сказав Він: «Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду. Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений! Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?» І запалав гнів Господній на них, — і Він пішов…» дивіться, що відбувається далі: «А хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям — прокажена, збілівши, як сніг!» 

Чудово, що Господь поразив проказою не Аарона, а Маріям. Я вірю, що цей уривок є демонстрацією того, що думає Бог про жінок, які противляться чоловічій владі. Бог не наводить проказу на кожну жінку, але цей випадок Бог дав нам у якості наочного зразка того, як Він дивиться на це. Читаючи цей розділ далі, ми бачимо, як Аарон просить Мойсея помолитися про зцілення Маріям, і Господь дає йому таку відповідь:

«І сказав Господь до Мойсея: «А коли б її батько справді плюнув на обличча її, чи не буде вона сім днів засоромлена? Вона буде замкнена сім днів по за табором, а потім повернеться». І була замкнена Маріям пор за табором сім днів, а народ не рушив аж до повернення Маріям».

І все через те, що Маріям виявила спротив владі Мойсея. Не знаю як вас, а мене це наповнює страхом Господнім.

На щастя, це не кінець історії. Наступну згадку про Маріям ми знаходимо в Михея, 6:4, тобто Бог викупив її. В Михея, 6:4, Господь звертається до Ізраїльського народу:

«Бо Я з краю Єгипетського тебе вивів, і тебе викупив з дому рабів, і перед тобою послав Я Мойсея, Аарона та Маріям».

Про Маріям говориться, як про одного з лідерів, тобто, цілком зрозуміло, що вона покаялася. Перед тим, як ми перейдемо до моїх улюблених старозаповітних персонажів, давайте відкриємо послання до Єфесян, 5 розділ, і дуже швидко розглянемо питання підпорядкування. Про це сьогодні багато говориться, і моє більш докладнє навчання на цю тему є на інших касетах, про які я вже говорила напочатку. Єфесянам 5:21 говорить про те, що християни повинні коритися один одному в страхі Божому. Тобто, по-перше, ми, як брати і сестри повинні коритися один одному. Потім Павло переходить до шлюбних стосунків:

«Жінки, — коріться своїм чоловікам, як Господеві».

Потім він говорить чоловікам любити своїх жінок. Проте  в цьому уривку, і в Кол. 3:18-19 Павло починає своє звернення з жінок. Це тому, що ми не дуже-то хочемо коритися під владу своїх чоловіків. Давайте згодимся, що чоловікам надзвичайно складно і важко керувати і вести за собою неслухняних жінок. Це стосується не тільки жінок, це стосуться і чоловіків. Є така приказка: «Ти можеш примусити коня прийти до річки, але ти не можеш примусити його пити». Те ж можна сказати і про жінок. Чоловік, наприклад, може казати жінці: «Ти повинна слухатися того, що я тобі кажу», — але якщо Бог перед тим не попрацював у її серці, і вона не бажає коритися, то це не спрацює. Мої дорогі сестри в Господі, давайте, нарешт, зрозуміємо, що ми несемо величезну відповідальність. Чоловіки несуть свою частину відповідальності, а ми свою. Незаміжні жінки, які живуть зі своїми батьками, повинні бути під владою свого батька; якщо ви живете окремо, будьте під владою старійшин вашої помісної церкви. Ви можете наслідувати мій приклад, і попросити вашого пастора опікуватися вами, навіть, якщо він не зрозуміє, що ви від нього хочете. Якщо ви захочете все робити самі, приймати всі рішення самі, вас може спіткати лихо. Я знову хочу повторити те, що я сказала на самому початку: якщо жінки не виконують Божого покликання, в суспільстві утворюється порожнеча, яку нічим іншим не можна заповнити. Я хочу, щоб це досягнуло ваших сердець. Якщо ми відмовимося виконувати свою роль, тобто, по-перше, коритися своїм чоловікам… Я не маю на увазі, що вам треба бути бездіяльними, ніхто ніколи не бачив у мені бездіяльності. Дерек підтвердить. Одною з форм того, як я корюся Дерекові є те, що я підкоряю йому мої ідеї. Я не поспішаю виконувати всі ідеї, які приходять у мою голову, я підкоряю їх Дерекові. Іноді вони йому подобаються, а іноді ні, і це нормально. Ми відповідальні за те, що відбувається в Церкві. Світ живе по-свойому, але нам не потрібно жити, як цей світ. Один з Богом — це більшість. Якщо ми не будемо виконувати волю Господа, то чим ми тоді взагалі будемо відрізнятися від того, як живе цей світ? Я ще не досконала, чимось цей світ ще впливає на мене, але я знаю, де сатана розставляє свої капкани, і намагаюся не потрапляти до них. Є те, чого я ще не розумію і не знаю. Я — подорожній, який проходе свій шлях і кожного дня навчається чогось нового, і деякі уроки даються мені з великим болем. Але давайте повернемося до Біблійних героїв. Мені слід поспішати, час іде.

Зараз ми поговоримо про Сарру. Мені здається, що у мене з Саррою дуже багато спільного. Коли її чоловік сказав, що вони виходять з Ура в землю, яка знаходиться невідомо де, вона зібрала свої речі і вирішила з ним. Їй доводилося облаштовувати сімейне вогнище в найрізноманітніших обставинах на протязі багатьох років. Саме це мені доводиться робити вже близько 20 років відтоді, як ми з Дереком одружилися. Одного разу мені подарували наліпку для валізи з написом: «Хай Бог благословить ваш дім». Де б ми не були, я завжди вожу в валізі усе необхідне для облаштовування дому. Але Сарра була не просто дружиною Авраама. Бог дав їй обіцянку, яку ми зараз з вами прочитаємо. Буття, 17 розділ, 15,16 вірші. Я хочу, щоб ми всі для себе вияснили, що Бог дав їй обітницю і благословення.

«І сказав Авраамові Бог: «Сара, жнка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім’я їй: Сарра. І поблагословлю Я її, і теж з неї сина дам тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи. і царі народів будуть із неї».

І тепер давайте відкриємо Новий Заповіт, послання до Євреїв, 11:11. Тут Сарра названа однією з «героїв віри». Ось як Бог називає її:

«Вірою й Сарра, будучи неплідною, сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо Вірним вважала Того, Хто обітницю дав».

Мене вражає те, наскільки Сарра була слухняною жінкою. Я сподіваюся, що наші чоловіки не дйдуть до такого, але Авраам два рази, в 12 і 20розділі віддавав Сарру в гарем до поганського царя. Спочатку він злякався фараона і сказав Саррі:

«Скажи ж, що сестра ти моя, — щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе».

Сарра так і зробила і фараон ледве не переспав з нею. Але вона послухалася чоловікових слів. І я вірю,що в неї була віра в те, що фараон не доторкнеться до неї. Так і сталося. Але потім Авраам знову вчинив так само. В 20 розділі він віддає свою дружину в гарем царя Авімелеха, і Бог «стримав був кожну утробу Авімелехового дому», поки Сарра не була віддана своєму чоловікові. Якою сміливою вона була. Слухняною і сміливою! В 1 Петра. 3:5 написано:

«Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога і корились своїи чоловікам. Так Сарра корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жодного страху».

Якби я була на місці Сарри, я б, напевне, злякалася, але Сарра не бентежилась від жодного страху. Щоб не відбувалося, вона не лякалась, і в цьому вона є для нас прикладом. Але вона зробила помилку переконавши свого чоловіка народити дитину від своєї служниці. Ми вже знаємо, що це привело до винекнення напряження на Близькому Сході, яке існує зараз. Але навіть в цьому вона підкорила свою ідею своєму чоловікові, і все відбулося з його прямої згоди. Тому можна сказати, що остаточна відповідальність лежить на Авраамові…(сміх)…Я маю на увазі, що, якби він не захотів, то цього б не сталося.

Тепер давайте перейдемо до Девори. Саме її наводять часто в якості прикладу жінки, що знаходилася в служінні. Книга Суддів, 4 розділ. До речі, в книгі Суддів розповідається про тринадцятьох суддів, із яких Девора була єдиною жінкою. Тому вона є унікальним винятком. Першу згадку про неї ми находимо в Суддів, 4:4. Так само, як і Маріям, Девора була пророчицею.

«А Девора, пророчиця, жінка Лаппідота, — вона судила Ізраїля того часу».

Тобто, вона була відома, як заміжня жінка, а не як «сама собі голова». У неї був чоловік. Я особисто думаю, що Бог підняв жінку, тому що в той час не виявилося чоовіка, який захотів би взяти на себе відповідальнсть стати суддею Ізраїлю. Бог підняв Девору. Крім того, вона була пророчицею, а не воїном. Коли вона покликала Барака на війну проти Сісари, він сказав їй: «Якщо ти підеш зо мною, то піду». Вона погодилася. Але коли прийшов час поєдинку, вірш 14, ми читаємо:

«І сказала Девора до Барака: «Уставай, бо це той день. Коли Господь дав Сісару в твою руку. Ось Господь вийшов перед тобою».

Тут нічого не сказано про те, що Девора приймала участь в поєдинку. Вона залишилася в таборі, і, я вірю молилася. І напевно те, що вона стояла за Барака і армію Ізраїльтян в молитві, стало основним фактором перемоги Ізраїльтян.

Отже, вона є чудовим винятком. У всій Біблії ви не знаєте такої жінки, як Девора. І дуже добре, що у нас тут не зібралося 150 Девор, які проповідують і воюють, як вона.

Говорячи про жінок, я не можу не сказати про Рут, бо коли я навернулася до Юдаїзму, я взяла ім’я Рут, і сказала своїй свекрусі: «Куди підеш ти, піду й я, а де житимеш ти, житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог». Бог Авраама, Ісаака та Якова — мій Бог. Господь Ісус відкрився мені, як Єврей, а в той час я була переконаною юдейкою. І я не забула свій народ, я і зараз єврейка. Тому я посвячена єврейському народові, і мен подобається Рут. Книга Рут знаходиться в Біблії зразу після книги Суддів, і в чомусь Рут дуже схожа на Девору. Рут — спокійна, посвячена своїй свекрусі, віддана, смілива. Вона збирає колоски на полі, приносить їжу для Ноомі. Коли Ноомі сказала їй іти на тік, де Боаз віє ячмінь, вона іде і лягає біля його ніг. Вона була слухняною жінкою, і Бог ушанував її. Вона була настільки скромною, що, коли у неї народився син від Боаза, жителі того міста казали, що син народився у Ноомі. Вони не говорили: «У Рут народився син». Тобто, вона була дуже слухняною і скромною жінкою. Дуже покірливою. І Бог виявив їй честь бути прабабусею Давида. Царя і предка Месії. Вона була визначною жінкою.

Ще одна чудова жінка. Чудовий приклад для нас — це Естер. На жаль у мене не залишилось часу для того, щоб зупинитися на цьому докладно. Хоч мені цього і дуже хочеться. Це моя улюблена книга. Вона (Естер) виконувала вказівки свого дядька…Я вірю, що ви знаєте цю історію, якщо ні, то обов’язково прочитайте. Коли Мордехай сказав їй постати перед царем для того, щоб попасти в його гарем, вона так і зробила. І в усьму, що їй говорив робити дядько, вана так і чинила. Тобто, вона була дуже слухняною. І коли прийшов час, коли проти Ізраїльтян готовилася жорстока умова, Мордехай вимагає від Естер постати перед царем із заступницьким проханням. Вона відповідає, що коли з’явитися перед царем без запрошення, він може стратити її. На що Мордехай відповів, що якщо вона цього не зробить, то Бог з’явить Своє спасіння по-іншому.  Тоді вона погоджується. «А якщо я загину, то загину». тобто, вона була дуже сміливою, рішучою і слухняною жінкою. І як ми уже знаємо, Бог використав її для того, щоб змінити весь хід подій, і замість євреїв загинули їх гонителі. Досі ця подія щорічно відмічається на святі Пурім, навесні.

Якщо ми поглянемо на самий кінець цієї історії, то побачимо, що Естер була піднята до такого становища. Про яке жінки її днів могли і не мріяти. Давайте відкриємо Естер, 9:29:

«І написала цариця Естер, дочка Авіхаїлова, та Юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те. Щоб виконували цього листа про Пурім».

Отже, цар дав їй повну владу. В Біблії є тільки дві книги, повністю присвячені жінці. Книга Рут читається щорічно, раннім літом, на свято Шавуот — День П’ятидесятниці, або свято Жнив. А книга Естар теж читається щорічно під час свята Пурім. Що ж в цих двох жінках було особливого? Моя відповідь — їхня покірність. Вони залюбки корилися чоловічій владі, і це дозволило Богу використати і звеличити їх.

Я відповідальна перед Богом за те, щоб ми з вами не пропустили сьогодні ще одну жінку. З якої нам не потрібно брати приклад. Давайте відкриємо 3 Царів, 16 розділ. Мені не дуже хочеться цього торкатися, але Бог іноді дуже суворий зі мною…Давайте поговоримо про Єзавель. Чоловіки говорять про неї набагато частіше, ніж жінки. Знаєте чому? Бо це наша проблема. Давайте прочитаємо вірші 31 і далі:

«І мало йому було ходити в гріхах Єровоама, Неватового сина (якщо ви пам’ятаєте, саме вів ввів синів Ізраїлевих до ідолопоклонництва), — і він узяв за жінку Єзавель, дочку Етбаала, сидонського царя. І він пішов і служив Ваалові і вклонявся йому. І він поставив жертівника для Ваала в Вааловому домі, якого збудував у Шомероні. І зробив Ахав Астарту. І Ахав далі чинив, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлева, більше від усіх Ізраїлевих царів, що були перед ним».

Це сталося через одруження з Єзавеллю, через її нечестивий вплив. Ми, жінки, можемо чинити на своїх чоловіків або добрий, або поганий вплив. І вона є для нас прикладом нечестивого впливу. До того ж (у нас немає часу читати всю історію), вона винищила всіх пророків Господніх. Постаралася це зробити. Ми читаємо про це у 18 розділі, але Авдій ховав у себе 150 пророків. На горі Кармел, Ілля кинув виклик пророкам Ваала. Вірші 18, 19, і зібраллося 450 пророків Ваала і 400 пророків Астарти. Всі ці пророки увійшли в силу за час правління Ахава та Єзавелі. Ілля наніс їм нищівної поразки, але вже в наступному розділі, ми бачимо Іллю, цього великого мужа Божого, тікаючим від Єзавелі. Він жахнувся від сили, яка діяла через неї. Сила ворожбицтва, яка діяла через Єзавель -небезпечна річ. І Ілля виршив спасти свою душу втечею. Тільки пряме Боже втручання поклало їй кінець. Люди не змогли цього зробити. Це зробив Бог. Крм того, через нечестивий вплив Єзавелі. Ахав перетворився в дуже слабкого чоловіка. В 21 розділі ми читаємо, як він захотів купити собі виноградника. Але отримавши відмову, заченився у себе в кімнаті, ліг на ліжку і нікого не хотів бачити. Тут з’являється Єзавель і каже: «Чому цар сумний? Давай щось придумаємо. Не засмучуйся, я допоможу тобі». І вона влаштувала смерть Навота і віддала виноградник Ахаву. Тобто, ви бачите, наскільки він став слабким. Одна з ознак дії духа Єзавелі — це нездатнсть приймати рішення. Тепер відкрийте 4 Царів, 9 розділ. Тут говориться про помазання Єгу на царювання над Ізраїлем. Господь повелів йому:

«І ти поб’єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господнх рабів від руки Єзавелі».

Отже, Єгу був помазаний для того, щоб помститися Єзавелі за смерть Господніх пророків. В кінці цього розділу Єгу приїжджає до Ізраїлю, вірш 30. І Єзавель наділа свій кращий одяг, зачесалася, нафарбувалася і дивилася у вікно, намагаючись справити враження на Єгу. Вона сказала йому:

«Чи все гаразд Зімрі, убивця пана свого?» Він відповів їй: «Хто зо мною, хто?» І виглянули до нього два-три євнухи». Єзавель була викинута з вікна, а Єгу пішов їсти і пити. Потім він сказав: «Підіть до тієї проклятої, і поховайте її, бо все ж таки вона царева дочка!» І пішли поховати її, та не знайшли з неї нічого, а тільки черепа, та ноги, та долоні рук».

Не залишилося нічого, що можна було поховати. Бог зробив це для того, щоб ніхто не сказав: «Тут похована Єзавель», і не виник культ її послідовників та прихильників. Та на жаль, її дух діє сьогодні в Церкві.

І нарешті давайте поглянемо на Марію, матір Ісуса. Я не буду читати, а тільки хочу поділитися тим, що торкнулося особисто мене. В Євангелії від Луки, 1:28, вона названа «благословенною між жонами». І Марія повірила тому, що промовив їй ангол і промовила: «…нехай буде мені згідно зі словом твоїм!» Коли Єлизавета зустрілася з Марією, то найпершими словами її були: «Благословенна ти між жонами…блаженна, що повірила». Вона була наповненою вірою.

В Біблії є всього декілька епізодів, в яких записане те, що говорила Марія: її діалог з анголом, Симеоном в 2-му розділі Луки та Івана, 2:3-5, Коли під час весілля в Кані Галилейській вона сказала слузі робити все, що скаже Ісус. Про Марію вже так багато сказано. Я симпатизую цій побожній, чудовій жінці. Але хочу сказати, що те, що вона була чудовою людиною, не означає, що ми повинні їй поклонятися. Вона вистояла до самого кінця. Вона стояла біля хреста. Вона виховала побожного Сина. І я думаю, що немає нічого важливішого для жінки, ніж виховання побожних дітей.

Ще Новий Заповіт говорить про жінок, які служили Ісусу. Більшість з них залишились безіменними для нас. Мабуть вони готували для нього їжу, прали Його одяг, штопали шкарпетки, і, отже, виконували всю роботу, яку потребує чоловік. Потім ми читаємо, що з Павлом також були якісь жінки, але, в основному, їхні імена нам невідомі. Згадується лише Лідія — ділова жінка, посвячена, яка увіровала з усім своїм домом. Ми не знаємо, чи була вона багатою вдовою, але вона була гостинна і церкви збиралися у неї вдома. Невідомо, чи була вона пастором. Потім були ще Акила і Прискила, єдина подружня пара, про яку сказано в Новому Заповіті. Вони згадуються тільки разом. Я переглянула всі зноски і прийшла до висновку, що вони служили разом, церква збиралася в їхньому домі, і вони були помічниками Павла.

Але моя улюбленіша жінка з Біблії — це жінка з Книги Приповістей 31, ім’я якої нам невідомо. Кожного вечора в п’ятницю, котрий єврейською мовою зветься «ерев шаббат», ми проводимо суботню вечерю. Коли ми живемо в Єрусалимі ми дотримуємося суботи. І перед початком трапези Дерек завжди читає вголос останні вірші з Приповістей, 31 розділ. Це єврейська традиція. І я так вдячна своєму чоловіков, в минулому поганину, що він читає ці слова. Кожного разу вони звучать мені викликом, я розумію, наскільки я ще відрізняюсь від цього. Дозвольте мені прочитати 4 вірші: Прип. 31:10-12:

«Хто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від перел: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя». І тепер два останніх вірша з цього розділу: «Краса- то омана, а врода — марнота, жінка ж богобоязна — вона буде хвалена! Дайте їй плоди рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!»

Я молюся за вас, мої дорогі сестри, а також за всіх, хто слухає цю касету, щоб ви стали богобоязною жінкою. Заміжні ви чи самотні; багат чи бідні — незалежно від того, хто ви, я молюся, щоб ви і я наповнилися страхом Божим. І нехай вчинки наші вихваляють нас при брамах!

Тепер я хочу дещо зробити. Я попереджала лідерів церкви. Хочу надати вам, жінки, дві можливості. По-перше хочу сказати: якщо ви сьогодні зрозуміли, що через вас діє дух Єзавелі, і замість того, щоб коритися своєму чоловіков, ви контролюєте його, Бог дає вам шанс покаятися і звільнитися. Це перша проблема. Друга проблема стосується жінок, які ще не звільнилися від свого культурного багажу для того, щоб всім серцем вірити тому, що написано в Писанні, і стати такою жінкою, про яку говорить Біблія. Я розумію, що це нелегкий крок, і особливо, якщо поруч з вами сидить ваш чоловік, але я хочу попросити тих, що через них діє дух Єзавелі, встати. Дякую, Господь, дякую, Ісус. Потрібна певна сміливсть, щоб визнати свою проблему в присутності інших людей. Слава Богу за перемогу і свободу в Христі! Давайте ще трішки зачекаємо. Мені здається, що ще не всі встали. Дякую, Ісусе. Я хочу запропонувати вам молитву. Повторюйте за мною: «Дорогий Небесний Отче, я приходжу до Тебе, в Ім’я Ісуса, Твого Сина. Я вдячна Тобі за те, що Ти відкрив мені мою проблему. Я хочу звільнитися від духа Єзавелі. Я каюся в своїй гріховній поведінці, і обираю жити в слухняності Тобі і Твоєму Слову. Я обираю слухатися свого чоловіка, і жити в дусі покірності. Я прошу Тебе, Господь Ісус, мій Викупителю і Визволителю, повністю звільнити мене від духу Єзавелі. Амінь».

Дехто вже відчув полегшення, не зупиняйтеся, звільнюйтеся повністю. Якщо вам хочеться закричати, не стримуйте себе. Звільніться. Настав ваш день звільнитися від духа Єзавелі…Дякую Ісусе, (6 разів). Нехай це іде. Не тримайте цього. Ісус простив вас. Ісус простив вас. Якщо ви покаялися, Він простив вас. Дякую, Ісусе (8разів).

А тепер я хочу перейти до наступної проблеми. Якщо Господь ще не закінчив, продовжуйте стояти. Якщо сьогодні ви усвідомили, що не відповідаєте Біблейному зразку жінки, і знаходитеся під впливом того, що говорить цей світ, і ви хочете звільнитися від цього і жити в світлі Слова Божого, будь ласка, встаньте і давайте помолимося. Давайте кожна з нас буде молитися окремо, в тому числі і я, і ми заново посвятимо себе Господу Ісусу, побожному життю, планам, які Він має для нас. Амінь.

«Господь Ісус, дякую, що Ти створив мене жінкою, що це не помилка. Ти не помилився, коли розмістив мене в сім’ю, де було багато братів, і часто я була в таких місцях, де була єдиною жінкою. Ти знав, що Ти робив, коли створив мене жінкою. Господь, я дякую Тобі за те, що я жінка, і Ти вчиш мене побожному ходінню перед Тобою. Господь, я заново посвячую себе Тобі, Твоїй меті, Дереку, Єрусалиму, Ізраїлю, Твоєму народові, Господь! Амінь»