Любий друже,

Якби вас попросили в кількох словах описати християнське життя, що б ви відповіли? Я сказав би без вагань — іти за Ісусом. Це основа християнського життя. Це дуже жваво проілюстровано на прикладі звернення митника Матвія (Матв. 9:9). Коли Ісус проходив повз нього, Він просто промовив три слова: «Іди за мною». Доля Матвія залежала від його   відповіді. І він встав і пішов за Ісусом.

Дві попередні умови.

Коли ми так само, як і Матвій, вирішили позитивно відповісти на поклик Ісуса, то ми станемо перед двома умовами, котрі передують цьому: «Коли хто хоче іти вслід за Мною,- хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.» (Матв. 16:24)

По-перше, ми повинні зректися себе, по-друге, взяти свій хрест. Зректися- значить, сказати «ні»! Ми повинні сказати «ні» нашому зажерливому, самозосередженому его. В нас повинна луною відгукнутися молитва в Гефсіманнії: «… не моя, а Твоя нехай станеться воля!» (Лук. 22:42) Тільки після того, коли ми зреклися себе, ми можемо брати свій хрест. Хтось справедливо визначив хрест як місце перетину нашої волі з Божою волею. Додам, що це місце страти.

В Рим. 6:6 Павло говорить нам, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним (Ісусом). Давній чоловік — це бунтівницька, самодогоджаюча сутність, котру кожен з нас успадкував від нашого спільного предка Адама. Бог має лише одне рішення для нашого давнього чоловіка. Він не посилає його на уроки недільної школи. Він не вчить його золотим правилам моралі і не посилає його на лекціїпо самовдосканаленню. Боже рішення просте і остаточне: страта. Але добра новина полягає в тому, що страта вже відбулась, коли Ісус помер на хресті. Наш давній чоловік був розп’ятий з Ним. Це прстий історичний факт. Це є істиною незалежно від того, чи знао ми це і чи віримо ми в це. Але якщо ми бажаємо отримати від цього користь, ми мусимо і знати, і вирити в це.

Бог кидає виклик уві сні.

Близько п’ятидесяти років тому я проводив регулярні євангелізації на вулицях Лондону. Одного разу в ночі в цей проміжок часу мені наснився дуже яскравий і жвавий    сон, в котрому я бачив чоловіка, що проповідує на вулицях. Він казав првільні речі, але щось у його зовнішності мені не сподобалось. Я не надав цьому снові якогось особливого значення.Але через тиждень він повторився з точністю. Я зрозумів, що Бог хоче мені цим щось сказати. «Господи,- запитав я ,- хто цей чоловік? Він добре проповідує, але в його зовнішності є щось таке, що відштовхує. Хто він?» Божа відповідь надійшла негайно: «Цей чоловік — ти!» Бог чітко вимагав від мене змін, але я не знав яких. І ось одного разу я розміркувавпро розп’яття. Розумом я уявив собі три хрести на пагорбі. Хрест, що стояв у центрі, був вищий за два інших.

Дух Святий запитав: «Кому призначався цей хрест?» І потім Він додав: «Не поспішай. Будь уважним.» Подумавши трохи, я відповів: «Цей хрест призначався для Варавви, але в останню мить його місце зайняв Ісус.» «Отже, Ісус зайняв місце Варавви,- продовжував Святий Дух, — а ти казав, що Ісус зайняв твоє місце.» Я відповів: «Так.» «В такому випадку, ти — Варавва.» І тоді я цілком очевидно зрозумів: «Я був тим злочинцем, для котрого був наготовлений хрест. Він відповідав мірі моїх злочинів. Там мусив бути я.»

Я був змушений співставити себе з Павлом, коли у посланні до Римлян 7:18 він говорить: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре…»

Кожна сфера моєї особистості, побачив я, просяннена духовним розпадом. В мені не було нічого чистого, доброго, що б заслужило Божої доброї волі ( рос. благоволения) Що мені робити? В посланні до Римлян 6:6-13 я побачив, що Павло говорить про чотири послідовних кроки:

Вірш 6: по-перше, я повинен знати, що моя гріховна сутність померла, коли Ісус помер на хресті. Це був перший крок, з якого випливає решта.

Вірш 11: я повинен вважати себе мертвим, тому що Ісус помер.

Вірш 12: на цій піставі я повинен рішуче відмовились від панування гріха в моєму житті.

Вірш 13: я повинен віддати себе Богові, як воскреслого із мертвих і надати мої члени за знаряддя праведності. Слово «знаряддя» показало мені, що я зустрінуся з сатанінською опозицеєю.

Боже трьохступеневе забезпення.

Щоб досягнути повного звільнення від панування гріха, треба прийняти Боже трьохступеневе забезпечення. По-перше, Він повинен розібратися з нашими гріхами — гріховними вчинками, котрі кожен із нас учинив. Оскільки Ісус на хресті заплатив повну ціну за наші гріхи, Бог може простити нас, не ідучи на компроміс зі своєю справеливістю. Тому першим ступенем є прощення. Але потім Бог повинен розібратися з нашою зіпсованою природою, котра штовхає нас продовжувати робити гріховні вчинки. Тому другий ступінь — страта, смерть гріховної природи. Але добра новина полягає в тому, що ця страта вже відбулася більше 19 століть тому, коли Ісус помер на кресті. Але це не все. Божа мета — замінити давнього чоловіка новим, створеним за Його подобою. Докладне пояснення цьому записане послання до Єфесян 4:22-24: «… відкинути…старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновитися духом вашого розуму; і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правді.» 

Проте не думайте що старий чоловік смиренно прийме свій вирок. Навпаки, часом він з усієї сили буде боротися, намагаючись перехопити попередження Павлв в третьому розділі послання до Колосян. Вірш третій говорить: «…ви вмерли…» — але нижче, в п’ятому вірші — «…отож, умертвіть ваші земні члени…» Ми повинні стояти в вір, що наш старий чоловік уже мертвий, і активно протистояти всім його способам перехопити контроль над нами.

На жаль, багато щирих християн не знає про існування цього Божого забезпечення. Вони стверджують і продовжують стверджувати про прощення їхніх гріхів, але вони не знають, що Бог потурбувався також і про те, щоб старий чоловік був розіп’ятий, а на його місце став новий. Внаслідок цього, християнське життя є чергуванням гріха і прощення і знову прощення і гріха. Вони ніколи не зазнавали звільнення від панування старої гріховної природи.

Аналіз повного ожого забезпечення для звільнення від гріха, повинен змусити нас задати сасим собі такі питання:

Чи впевнений я до кінця, що всі мої гріхи прощені?

Чи отримав я звільнення від панування старої тілесної природи?

Чи зайняв це місце новий чоловік, створений в праведності і святості істини?

Чи іду я за Ісусом?

Відблиск майбутнього.

Дозвольте мені скінчити, заглянувши побіжно в майбутнє, описане в Об’явлен. розд.7 і розд.14. Наприкінці цієї доби Бог приготує для Себе 144000 Ізраїльтян, послідовників Месії. Він пошле їх по всьому світу, над яким буде тяжіти велика скорбота, і вони зберуть жнива душ наскільки багаточисельні, що їх ніхто не зміг перелічити.

Об’явл.14:1-5 описує ці 144000 після того, як вони з тріумфом завершили свою справу і зо всією рітельністю закріпили своє свідчення своїми життями. З іменем Отця і Сина, написаними на їхніх чолах, вони поклоняються Богу, і їх пісня нагадує «шум великої води і гук міцного грому.» (Об’явл.14:2)

Що це за люди?

Характер їхній, описаний зрозуміло: вони сексуально чисті; немає підступу в їхніх устах; вони непорочні.

Але як вони досягли такого непорочного характеру?

На це одна проста відповідь:

«Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде.»

Чи не надихає це вас, як надихає мене, прагненням іти за Ісусом?

З любов’ю в служінні Дерек Пинс.