Нещодавно мене глибоко торкнулися слова Господа:

«Бо ваші думки — не Мої думки, а дороги Мої -то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої — за ваші думки». (Іс. 55:8-9)

Я роздумував над широтою безодні, яка лежить між Божими дорогами і думками і нашими, і в моїй пам’яті стала наполегливо випливати історія про Гедеона і його армію, записану в Книзі Суддів, 6,7, і 8 розділах. В ті часи Ізраїль упав у гріх і идолопоклонництво, за що Бог позволив військам мідіянітян здійснювати спустошлеві наскоки на їхню землю і виднімати урожай. Одного разу, коли Гедеон молотив пшеницю у виноградному чавилі, щоб заховатися від мідіянітян, явився йому Ангол Господній, і сказав йому: «Господь з тобою, хоробрий мужу!» (Суд. 6:11-12). Певно, Господь дивився на Гедеона зовсім не так, як він сам на себе дивився. Мабудь Гедеон вважав себе молодим, слабким і недосвідченим. Але Господь назвав його «хоробрим мужем». Божа думка про нас повинна турбувати нас більше, ніж наша власна думка. 

В Христі кожен з нас «новий чоловік, створений за Богом у праведності і святості істини» (Єф. 4:24). Такий погляд на самих себе може повністю змінити стиль нашого життя. Потім Господь звелів Гедеонові вести Ізраїль на війну проти мідіанітян. Армія була зібрана і сторони готувалися до бою. Якою ж була численість армій? Армія Гедеона: 32000 (в Суд. 7:3 говориться, що після того, як Гедеона полишили 22.000, у нього залишилося ще 10000 воїнів); Мідіянітяни: 135.000 (Суд. 8:10 говориться, що після того, як 120000 було вбито, ще залишилося 15.000). Таким чином Гедеон з 32 тисячами вийшов проти 135 тисяч мідіянітян. Співвідношення сил було приблизно 1 до 4. Тепер уявіть соб реакцію Гедеона, коли Господь сказав йому: «Численний той народ, що з тобою…» 

Господь сказав Гедеонов відпустити додому всіх боязких і несміливих. В наслідок цього 22 тисячі полишили табір і Гедеон зплишився з 10 тисячами. Тепер співвідношення сил стало 1 до 13. Але це ще не все. З великим подивом Гедеон почув від оспода: «Ще численний цей народ». Далі Господь сказав Гедеонові вести народ, який  залишився, до води, для випробування. Всі, хто пив воду, припавши на коліна. Були відкинуті, і тільки ті, хто хлебав воду язиком своїм, як хлебче пес, були визнані придатними для війни (див. Суд. 7:4-7). Уявіть собі людину, яка п’є воду із струмка. Схилившись на коліна і зануривши обличча в воду. Щит лежить справа від неї, а спис, або меч зліва. Знаходячись в такому положенні воїн є найзручнішою мішенню для раптової атаки. Не в змозі вчасно помітити ворога, що наближається, скинувши з себе все спорядження, він стає легкою здобиччу для ворога.

Тепер давайте подивимось на тих, хто хлебав воду, подібно псу. Коли пес п’є воду, він не занурює обличча, а тільки простягає язик, і з його допомогою набирає трохи води, при цьому, брискаючи на все, що стоїть поруч. Тепер давайте уявимо собі людину, що хлебче воду, подібно псу. Схилившись на одно коліно, тримаючи щит в лівій руці і поклавши списа або меча поруч з собою, своєю правою рукою він набирає воду і підносить до рота. Знаходячись в такому положенні, воїн зберігає пильність і його неможливо застати зненацька. Ліва рука міцно стискує щита, а права готова в будь-яку мить схопити списа, чи меча. В цій ситуації ворог не може використати момент раптовості.

Тільки триста воїнів Гедеона пройшли це випробування. Вони повинні були битися з 135 тисячною армією мідіянітян. Тепер співвідношення сил стало 450 воїнів проти одного. Я уявляю, як деякі з тих, що не пройшли випробування, сказали: «Ну і слава Богу! Нарешті мені дали спокій. Гедеон здурів. Яке його діло, хто як п’є воду. Подивимося, що станеться з цією жменькою безмізких йолопів». Ми знаємо, що зрештою Гедеон з 300 воїнами напали на мідіянітян і привели їх у повне замішання. Це надихнуло решту народу і Ізраїльтян нанести ворогу нищівної поразки.

В цьому є повчальний урок для нас. Тільки 300 воїнів були признані придатними для нанесення основного удару по ворогові. Але як тільки це трапилося, в утворену пробоїну ринулися тисячі Ізраїльтян, переслюдуючи і знищуючи вороже войсько. Вся ця історія є дуже яскравим прикладом того, що Божі дороги — не наші дороги. Якби Гедеон був змушений все виршувати сам, він би зробив висновок, що народу з ним надто мало і потрібно зібрати ще підкріплення. Але Божий погляд на речі прямо протилежний: «Ще численний цей народ». Із всіх, хто приєднався до Гедеона на початку, тільки приблизно кожен сотий був відібраний Господом для війни. Богу важливо не скільки, а які люди.

А як щодо мене

Ця історія є шаблоном, до якого ми повинні прикласти своє життя. Давайте задамо собі запитання: «Якби сьогодні Бог вирішив зібрати армію, як в Гедеонові дні, чи був би я визнаний придатним для війни? Можливо я більше схожий на ті 22 тисячі, з несміливими  боязливими серцями. Чи я серед тих, хто, знявши з себе все спорядження, занурився обличчам у воду?»

Нам дуже легко і природно пірнати з головою у повсякденні турботи і проблеми, забуваючи, що ми постійно знаходимося у стані війни з невидимими силами пітьми. Які чекають миті, щоб застати нас зненацька.

Для того, щоб розвити в собі почуття пильності, ми повинні себе свідомо дисциплінувати. Це дещо відрізняється від звичних уявлень про норми християнської етики і моралі. Проте, Новий Заповіт дуже ясно говорить: 

«Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник — диявол — ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого». (1 Пет.5:8) 

Нехтуючи цим попередженням, ми стаємо доступними для непередбачених нападв сатани.

Візьміть, наприклад, хоча б питання відпусток. Ми з Рут прийшли до висновку. Що для того, щоб нести успішне і ефективне служіння, ми час від часу повинні перериватися для відпустки і просто чекати Господа (автор використовує гру слів, тому що в англійській мові слово «відпустка» звучить так само, як словосполучення «святий день» — прим. перекладача). Проте на власному досліді я переконався, що сатана ніколи не бере відпусток. Саме тоді, коли ми потребуємо відпочинку, він мчиться застати нас зненацька.

Чи значить це, що ми повинні полишити всілякі відпустки? Ні! Це значить, що ми не повинні занурювати своє обличча у відпустку; ми не знімаємо з себе спорядження. Досвід навчив нас, що під час відпусток ми повинні виявляти ще більшу пильність.

Але відпустки — це тільки невеликий приклад, який ми можемо примінити в різних галузях: в сімейних взаємовідносинах, в роботі, під час свят або навчання. Ми можемо приймати в цьому участь, але ми не повинні занурювати у це з обличчам.

Пам’ятайте, що лише один із ста попав до армії Гедеона! Чи змінилося це співвідношення сьогодні?

З любов’ю в служінні,
Дерек та Рут Принс