Християни люблять цитувати слова Ісуса, записані в Івана 14:6 «Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене», але я знаю, що багато з нас засвоїли тільки прешу частину цього вірша. Дорога лише тоді має сенс, коли вона веде до якоїсь мети. Ісус є дорога, і ця дорога веде до Отця.

Об’явлення про Отця

У своїй первосвященницькій молитві Ісус говорив Отцеві: «Я Ім’я Твоє виявив людям, що мені Ти із світу їх дав» Ів.17:6. На протязі чотирнадцяти століть Ізраїльський народ знав ім’я «Єгова» (ЯХВЕ). Ім’я, яке Ісус тепер відкрив нам, було згадано 6 разів у їого молитві. І це ім’я було «Отець».

Яким чином Ісус відкрив своїм учням це ім’я? Коли вони спостерігали за Його життям, як Сина Божого, вони почали розуміти, що насправді означає мати осбисті відносини з Богом. Ця істина ніколи не була до кінця відкрита єврейському народові в період Старого Заповіту. Ісус зробив наголос, що він єдиний може відкрити Отця. «Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити» Мт. 11:27. Іван також сказав: «Ніхто Бога ніколи не бачив, — однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.» Ів. 1:18. Для того, щоб отримати об’явлення від Отця, ми мусимо зрозуміти, що повністю залежимо в цьому від благодаті, котра приходить тільки через Ісуса. Автор послання до євреїв розрізняє послання старозаповітних пророків і те, що говорив Ісус: «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв Він до нас через Сина…» Євр. 1:1,2.

Боже новозаповітне послання відрізняється від старозаповітнього не лише за своїм змістом, але також і по тому, який для цього був використаний канал. В період Старого заповіту Бог говорив у пророках; у  Новому заповіті Він говорив у Синові. Тільки Ісус, будучи Сином, міг відкрити Бога як Отця.

Особисте об’явлення

В 1996 році одне переживання здійснило революцію у моєму розумінні Бога як Отця. Одного разу вранці ми з Рут молилися, сидячи на ліжку, так, як ми звичайно це робимо. І раптом я почав усвідомлювати, що якась могутня сила опустилась на мої ступні. Вона почала наповнювати всього мене так, що моє тіло затряслося. (Пізніше Рут розповіла мені, що моє обличчя в цей момент побагровіло.)

В той же час я відчував, що якась рука, що була простягнена до моєї голови, хотіла надягти на мене начебто чорну ярмулку. Якусь мить між цими двома силами відбувалася боротьба. Потім сила, яка наповнювала моє тіло, перемогла, і рука з чорною ярмулкоюпочала розсіюватись і зникла.

Вмить, без жодного усвідомленого розміркування, я зрозумів, що не можу назвати Бога моїм Отцем. Більше 50 рокв я використовував вираз «наш Отець». Я чітко розумів цю істину доктринально. У мене також було вчення, яке складалося із трьох уроків на тему: «Батьківство Бога». Але в той момент я отримав пряме особисте об’явлення.

Дозвольте мені поділитися з вами моїм особистим поясненням цього переживання. Я народився в Індії, і перші 5 років мого життя пройшли в цій країні. Через 20 років, коли я отримав спасіння і був хрещений у Святому Дусі, я раптом усвідомив, що наді мною постійно нависає якась похмура тінь, якимось чином пов’язана з Індією. Я розумів, що це був один з індійських «богів» (їх в Індії налічується від 4 до 300 мільонів), який переслідував мене все моє життя і намагався заволодіти мною.

Цей «бог» використовував конкретний спосі, щоб пригнічувати мене. Кожного року я прокидався з поганим передчуттям, що мене очікує щось зле. Це ніколи не було чимось виразним, просто якась аморфна темрява. В дійсності це погане передчуття ніколи не підверджувалось, але воно повторювалося кожного ранку.

Після того, як я був хрещений у Святому Дусі, це передчуття послабилося, але повністю воно ніколи не зникало. Разом з тим, я виявив, що коли я налагоджував свій розум на хвалу і поклоніння Господеві, передчуття залишало мене. Але воно знову поверталося наступного ранку!

Того дня, коли була знята чорна ярмулка, передчуття зникло — щоб уже ніколи не повернутися назад! І з того ранку для мене стало абсолютно природнім звертатися «Отче» або «мій Отче». У мене є особистеоб’явлення, а не теологічна позиція! Ось уже два роки, як я насолоджуюся цими новими взаємовідносинами. Це дало мені розумння чотирьох місць Писання, що стосується теми «Батьківство».

1. Батьківство — це джерело нашого самоусвідомлення як особистості

По всій Біблії ми бачимо, як люди називаються сином (або дочкою) якоїсь конретної людини. Ми можемо це також побачити в багатьох російських (чи українських) прізвищах, таких як Іванов, Петренко, Сидоров. У кожному випадку саме усвідомлення особистості приходить від батька. Руйнування сімей у багатьох народах спричинило те, що ми звемо «покоління X». X — це невідоме число. Багато молодих людей цього сумного покоління не мають справжніх взаємовідносин зі своїми батьками. Звідси криза і в їхній самосвідомості. Вони по-справжньому не знають, хто вони. Невимовноий крик іхніх сердець — це бажання мати батька.

Я вірю, що коли Християнська Церква цього часу зможе ефективно нести реальність Бога, як Батька, то величезна кільксть молодих людей кинеться в обійми їхнього Отця. Ми можемо зробити це так само, як Ісус відкрив ім’я Отця своїм учням, показуючи в своєму щоденному житті реальність взаємовідносин з Отцем.

2. Батьківство приносить нам впевненість, що ми маємо дім на небесах

Відтоді, як Господь спас мене, я вірив, що коли я збережу вірність Господеві, то попаду на небо після смерті, але я ніколи по-справжньому не думав про небо, як про свій дім. Після того, як була прибрана рука з чорною ярмулкою, для мене стало природнім бачити небо, як мій дім. Через деякий час після цього переживання я сказав Рут: «Коли я помру, ти можеш написати на моїй могильній плиті лише двоє слів: «Пішов додому.» »

Зараз я починаю думати про вбого, котрий лежав біля будинку багача. Коли він помер, то на Авраамове лоно віднесли його ангели Лука 16:22. Звісно ж, одного Ангела було достатньо для того, щоб перенесли виснажене тіло, але Бог послав ескорт Ангелів! Вбогому було передано королівське запрошення зійти на Авраамове лоно. Я вірю, що те ж саме відбувається з кожним дитям Божим. Ескорт ангелів готовий доставити кожного з нас у наш вічний дім.

Одного разу ми з Рут познайомилися із однією дорогою нам сестрою (назовемо її Мері), яка багато років вірно служила Господу. Іноді вона казала своїм друзям: «Я ніколи не бачила Ангела. Мені так хочеться побачити хоча б одного!» Коли Мері лежала на лікарняному ліжку хвора на рак її церква потурбувалась, щоб хтось із сестер постійно був біля неї. Одного разу обличяя Мері засяяло Божою славою. Вона простягнула руки і сказала: «Я бачу їх! Я бачу Ангелів!» Потім вона пішла. Ангельский ескорт відніс її додму.

Одного разу Джону Веслі сказали, що померла сестра, яку він знав. На що він відповів: «Вона пішла в славі чи тільки в мирі?» Я вірю, що кожне дитя Боже повинне іти додому в славі, в супроводі ескорту Ангелів.

3. Батьківство забезпечує повну безпеку

Уявіть собі маленьку дитину, яка лежить на колінах у повній безпеці у свого батька. Все навколо може бути напруженим. Весь світ може рушитись, але маленька дитина спочиває в повному мирі, не звертаючи уваги на те, що відбувається навколо неї. У руках свого батька дитя в безпеці.

Ми також поза безпекою, знаходячись в руках нашого Отця. Ісус переконував нас, що наш Батько набагато більший, ніж будь-що навколо нас і ніхто не вихопить нас із Його руки Ів. 10:29.

Ісус також казав своїм учням: «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам царство» Лука 12:32. Ми можемо бути лише маленькою чередою, яка оточена дикими хижаками, але якщо наш Отець вирішив дати нам Царство, то ніяка сила у всесвіті не зможе відняти його у нас.

4. Батьківство забезпечує мотивацію для служіння

У посланн до Филип’ян 2:3 Павло попереджує нас, як слуг Господа: «Не робіть нічого підступом або з чванливості…» Роками я спостерігав одну проблему, яка зустрічається в Церкві — це особисті амбіції і суперництво між служителями. Додам, що спостерігав це і в своєму житті.

Часто ми помиляємося, прирівнюючи безпеку до успіху. Якщо я побудую велику церкву або зберу найбільше зібрання, я буду в безпеці. Але це омана. Насправді, чим більше ми прагнемо до особитстого успіху, тим менш безпечними стаємо, але постійно непокоємося, що хтось побудує більшу, ніж моя, церкву, або збере більше зібрання.

Особисто для мене досконалим прикладом є Ісус, який сказав: «Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.» Ів. 8:29. Я більше не мотивуюся моїми амбіціями. Я знайшов приємний і чистий мотив: просто догоджати моєму отцю.

Я вчуся розглядати кожну ситуацію і кожне рішення з такої позиції: як я можу догодити моєму Отцю? В часи розладу И мнимих невдач я намагаюся зосередитись не на тому, як мені вирішити проблему, а намагаюся зберегти в собі стан бажання догодити моєму Отцю. Між нами, як Христовими слугами, не повинно бути ніякого суперництва, якщо ми мотивуємося простим бажанням догодити нашому Отцеві. Гармонія і взаємна повага займуть місце суперництва і пошуку свого.

Можливо, читаючи цього листа, ви усвідомили, що також прагнете до більш близьких, більш інтимних відносин з Богом як з вашим Отцем. Але, можливо, існує сатанинська перепона — як чорна ярмулка в моєму випадку — яка стоїть між вами і вашим Отцем.

Пам’ятайте, що Ісус — єдиний, Хто може відкрити вам Отця. Попросіть Його прибрати будь-яку перешкоду, що може бути у вашому житті, і потім дати вам пряме, особисте об’явлення про Отця. Постім просто довіртеся Йому і чекайте, що Він дасть вам об’влення, якого ви потребуєте.

З любов’ю в служінні, Дерек та Рут Принс.